Контрабас


Ніч.

Ф. сидить на даху найвищого у місті будинку і рахує зірки. До нього шкутильгаючи підходить М.
Ф.- Чого ти приперся?
М.-(ображено) Я думав, що тобі сумно одному.
Ф.- З якого то дива мені сумувати?
М.- Якщо хтось ночами рахує зірки, замість того, щоб спати чи дивитися фільми жахів, це означає, що він самотній.
Ф.-  Я просто випив забагато кави.
М.-Чому ти не запитаєш, як мені живеться? Або чого я шкутильгаю?
Ф.- (все ще не повертаючи голову до М. що стоїть за його спиною) Тому що мені байдуже.
М.- Знаєш, а мені є що розповісти. От сьогодні я намагався знайти роботу.  Звісно, нікуди не прийняли. Ти слухаєш?
Ф.- Що?
М.- Я питаю, чи ти мене слухаєш?
Ф.- Звісно.
М. – Так-от. А потім я йду і думаю про те, що гроші потрібні, бо ж їсти хочеться. Після роздумівТи ж знаєш, що я завжди знайду вихід. Ну іЯ потім поверну їм ті гроші, мабуть. Слухай, а це не так важко. Так, контрабас я вкрав. Якийсь чоловік кинув мені десять гривень за гаму ля-мінор. Ти можеш собі це уявити? За гаму! – (посміхаючись і дістаючи контрабас) - Я обожнюю це місто.
Ф. – (мрійливо) А ти знав, що дивлячись на найвіддаленішу зірку ми дивимося на чотири мільярди роки у минуле. Стільки треба, щоб її світло досягнуло Землі.
М. – (роздратовано) Ти мене не слухаєш!
Ф.- Слухаю.
М. – І про що я говорив?
Ф. – Про те, що ти вкрав контрабас.(повертаючись до М. і дивлячись на контрабас)Можна я зіграю?
М. – Якщо ти так хочеш(простягає інструментФ. грає неперевершено.)Це Моцарта
Ф. – Ні. Щойно вигадав. (продовжує грати)
М. – (зі злістю) Віддай контрабас.
Ф.- Ти ж дозволив мені грати.
М. – А тепер не дозволяю. Віддай! - (Ф. віддає контрабас, обертається до М. спиною)Вибач. – (відчуваючи свою провину)Ти просто надто гарно грав.
Ф. – Давай я буду грати гірше. Навіть можу замість дієзів брати бемолі. Уявляєш, як буде бридко?
М. – (задумуючись) Думаю, на сьогодні вистачить. Давай поговоримо про щось інше. (ховає контрабас у футляр, а потім, коли Ф. задивляється на зірки, жбурляє його з даху)
Ф. – (перелякано) Що ти накоїв?
М. – А що такого? Завтра вкраду інший.. Тим паче ти занадто добре граєш на цьому контрабасі
Ф. – Ти ненормальний. Не заважай мені рахувати зірки.
М. – Але ми ж мали поговорити.
Ф. – Я не хочу з тобою говорити. (мало не плаче, коли раптом до них хтось підходить)
К. – (кричить, розмахуючи всім, що лишилося від контрабаса) Ви що ненормальні? Хто жбурляє у людей музичними інструментами? Ви ж мало мене не вбили. Ледве відскочив. – (замахується на М., що стоїть поблизу, але в останню секунду опускає руку) І чого ви то зробили?
М.- (із серйозним виразом) Розумієте, Ф. грає краще за мене, тож не лишалося нічого як викинути цей контрабас.
К. – Тоді це все пояснює, дорогенькі. – (повеселівши і жбурнувши контрабас із даху)Ови тут говорите. Можна я з вами? – (не дочекавшись запрошення сідає біля Ф.)
М. – Чого би й ні? Разом ж веселіше. То хто ви будете?
К. – Аохороняю тут одну ювелірну крамницю
Ф. – (набурмосившись) А ви не боїтеся, що поки ви тут, там хтось щось може вкрасти?
К. – Та ні. Кому воно треба.
М. – (вдаючи святого) ОйТа злодіїв тепер стільки розвелося, що просто жах.
К. – (налякано) То може піти перевірити?
М. – Що ви? Ф. же у нас параноїк. Нічого там не станеться. І мені з вами веселіше.
Л. – Перепрошую. – (затинаючись і поправляючи окуляри підходить до гурту)То часом не ваш контрабас?
К. – (плескаючи Л. По плечу) І вас ледь не прибило ним, друже?
Л. – Трохи зачепило плече, але переживу. Ви, мабуть, зовсім не любите музику?
М. – Чого ж? Просто Ф. грав на контрабасі краще за мене, тож прийшлося інструмент викинути. Не терпіти ж, коли хтось тебе перевершує?
Л. – (почухавши потилицю) Розумію вас. То, мабуть, для вас нестерпно і зараз дивитися на цей контрабас?
М. – (театрально) Ой справді, так нестерпноТак нестерпно
Л. – (жбурляє інструмент із даху) Тоді так буде краще.
К. – А що ви тут забули о - (дивиться на годинник) - третій ночі?
Л. – Хотів пограбувати ювелірну крамницю. Знаєте, у дружини завтра роковини смерті.
М. – Звісно, важлива дата. – (дивлячись на Ф.)А ти чого мовчиш?
Ф. – Я рахую зірки.
Л. – То ви, шановний, мабуть, страшенно самотні?
М. – І я про те. Ніяка нормальна людина не буде всю ніч не спати через зірки. – (всі повертають голови у бік незнайомця, що біжить з контрабасом)
Н. – Добродії, хто кинув у мене контрабас?
М. – А ми тебе вже зачекалися. Не боляче було?
Н. – (гордо) Яспортсмен. Відразу його спіймав.
К. – А ви що теж мій магазин ходили грабувати?
Н. – Це що вже заборонено?
К. – (злісно) Так.
М. – Можете кинути контрабас назад?
Н. – Як скажете. – (кидає)
Л. – (зацікавлено розглядаючи Н.)От ви видно, що розумний і спортсмен до того, скажіть: Чи прийде нормальній людині в голову всю ніч дивитися на зірки?
Н. – (зневажливо) На зірки? Це ж не серйозно. Тільки якісь придурки і романтики таким займаються.
Ф. –  (розізлившись) Чи не могли би ви залишити мій дах?
М. – Не хвилюйся. Ми ж тебе тут розважаємо. Дякуй, а не бурчи.
Н. – Його дах? Яка пихатість!
К. – І не кажіть. Не завадило би людям бути трохи добріше. (переводячи погляд на Н. і Л.) І не красти у ювелірних крамницях
Л. – Ми ж не крали, а збиралися. А це вже зовсім інша справа.
О. – (стримуючи злість) Так і знав, що щось станеться. І тутконтрабас падає з неба. Все. Це кінець світу!
М. – То наш. Ви живі, усе добре.
К. – Що прийшли вкрасти собі сережки?
О. – Нащо мені сережки? Я по браслет.
М. – Киньте назад контрабас!
О. – Добре(кидає)А про що ви тут говорите?
Н. – Про людей, які рахують зірки.
О. – Четвертувати таких треба! Скільки важливого у світі, щоб звертати увагу на якусь дурню.
Л. – (радіючи) І я про те!
Ф. – (встає і підходить до краю даху) Прощавайте. Я пішов.
М. – (зацікавлено) А куди ти?
Ф. – За контрабасом.
М. – Тоді все ясно. – (Ф. стрибає з даху, інші продовжують розмову)

Завіса

@vogue.ua

Share:

0 коментарі