У голові Максиміліана Робесп’єра

9 термідора промову Робесп’єра перервали криками «Геть тирана!». Його схопили і залишили стікати кров’ю на столі Ратуші. Ніч перед стратою Максиміліан Робесп’єр провів у напівмаренні

Камілю, ти ж розумієш, що я мав тебе вбити, правда? Але тепер ти вже не зраджуватимеш мій народ. Подивися, як ми живемо тепер. Давай підійдемо до вікна, сидячи за столом нічого не побачиш. Очі чомусь заплющуються. Люди стали такі щасливі. Ми побудували нове місто. Ми побудували нову країну. Ми побудували новий світ. У кожного є своя земля, нема бідності та несправедливості. Вони не жаліють себе і не вимагають забагато. Подивися на мене… Ні, у вікно же. Цей народ – це я. Мені видавалося, що я був одягненим у блакитне. Чого я у червоному кольорі? Знаєш, колись давно вони називали мене тираном. Тепер вони мені аплодують. Тепер вони дякують мені за перемогу над Злом. Тепер вони розуміють, що ці всі вбивства були неминучі. І не вбивства це зовсім були… Радше звільнення, радше очищення…  Інші малювали чудесні картини, я – істину. Тепер у нас є свобода. Тільки правда і прогрес. Ми тепер усі брати і я радий, що ти повернувся до мене, що ти станеш одним із нас. Смерть – це початок безсмертя. Я теж скоро помру.  Дивно так – пішов і не попрощався. Краще сісти, чогось так боляче. І світло Місяця, а наче щойно був день. Мамо, я тебе три десятки років не бачив. Ти теж повернулася у мій новий світ. Подивися, тут все як у моїх мріях. Так, це мій новий костюм. Так, я люблю носити перуки. Ні, це зовсім не кров, мамо. Чого ти не відповідаєш мені? Чого ти йдеш крізь стіну слідом за Камілем? Я не можу підняти повіки. Мене везуть кудись, а люди кричать гучніше і гучніше. Вони кричать «Король». Вони кричать «Ваша величність». Я не хочу правити. Я зовсім не хочу правити. Я такий як вони. Ми рівні. Ми всі рівні. Поруч брат. Добре, що він у цей радісний день зі мною.  Думаю, Каміль і мама теж десь у натовпі. Я не можу підняти повіки. Мене коронують сьогодні. Зробити крок, потім наступний. Життя прекрасне. Зовсім немає сили. Та я зможу розплющити очі. У роті смак крові. Мене підвели вже і поставили на коліна. Бачите, ця корона нічого не означатиме. Я один із вас. Сонце занадто яскраве. Але ваші очі… Але всі ваші очі… чому ви дивитеся на мене з такою безмежною … ненавистю? 


@martinstranka.com

Share:

0 коментарі