Некролог Гітлеру

Трубчасті кістки ніг Кнута Гамсуна нестерпно боліли. Він ходив колами, потім сідав, брав до рук чистий аркуш паперу і довго дивився кудись крізь нього. Гамсун взяв надгризок олівця, колись він залишив його у жилеті, який заклав, щоб дістати їжу. Олівцем він написав у верхньому кутку аркуша: «Некролог фюреру», знову встав і підійшов до вікна.

Кожне дерево у березовому гаю було мертвим. На письменника дивилися тисячі демонів з його обличчям. Гамсун опустив повіки і ті зникли. Перечепившись через футляр скрипки, він повернувся до стола. «Я не достойний на повний голос говорити про Адольфа Гітлера…» Біль ставав сильнішим. На скрипці Кнут грати не вмів. Каміння тягнуло його до низу і лауреат Нобелівської премії продовжував тонути в густих-густих лісах. Всі стежки заросли; Гамсун не знав як повернутися до дому; не знав, де його дім взагалі.

«Некролог фюреру
Я не достойний на повний голос говорити про Адольфа Гітлера, до того ж його життя та діяння не мають жодного стосунку до сентиментальності. Він був Воїном. Борцем за людство, провісником Євангелія про права всіх народів. Він був реформатором вищого класу, його історична доля напророкувала йому діяти в епоху непримиренної жорстокості, що врешті-решт захопила і його самого. Так, ймовірно, уявляє собі Адольфа Гітлера середньостатистичний представник Західної Європи, а ми, його найближчі однодумці, схиляємо голову над його прахом.
Кнут Гамсун, 7 травня, 1945 р.»

Некролог він написав на одному подиху. В роті залишився присмак ціанистого калію. До смерті самого Гамсуна залишалося ще 7 років, але Смерть вже підійшла зі спини та поклала на його ліве плече свою руку. 

Share:

0 коментарі