Мертві птахи

«Я тепер ночами не чую моря» - каже одна птаха іншій. «А що ти чуєш?» - питає її та. «Я чую дві третіх тієї пісні, яка була написана старим композитором. Він викинув ноти і пішов помирати» - каже птаха. «Я тепер не бачу неба» - говорить третя. «А що ти бачиш?» - не знає решта. «Я бачу багато маленьких речей яскравих кольорів. Вони їх викидають, а я їх збираю» - зізналася та. «І я» - сказали всі.

Птахи летіли над світом. Сонце розсипалося на атоми, розливалося по небу як манговий сік і зникало за горизонтом видимих подій. На кокосових пальмах виросла нова релігія. Люди збирали кокоси і вірили, що вони – це дар від Бога. Їхній Бог перестав дихати, коли йому було 88 років. «Ви про це чули?» - питає одна птаха. «Навіщо тобі кокоси, коли є багато маленьких речей яскравих кольорів?» - дивується інша.

Деякі птахи полетіли за Сонцем, а деякі птахи не полетіли за Сонцем. Вони полетіли до берега, роздивлятися речі, які залишили люди. Люди залишали речі, які були їм вже непотрібними. Зорі виглядали на холодні-холодні далекі світи, у яких ніхто ніколи не жив. «Ви знали пташку, яка облетіла всі зорі?» - питає альбатрос. Інші сміються з нього і їдять маленькі кольорові речі. Від цього у них починає все боліти, а потім припиняє.
***
Багато птахів помирають не від старості, а через людей. Вони їдять сміття, яке не може перетравитися, а потім чекають голодної смерті. Всередині у птахів залишається багато маленьких кольорових речей. 

Share:

0 коментарі