Дорогий друже Путін

Слухаю промову Петра Порошенка у американському конгресі і розумію, що вся ця війна досі здається мені кричущим абсурдом. Я не вірила (не вірю), що це відбувалося (відбувається). Президент просить допомоги, президент говорить, що це боротьба за мир у всьому світі... А було би куди менше проблем, якщо люди би вміли просто говорити. 

Насправді ж немає нічого поганого. Кожного можна зрозуміти, мотиви всіх вчинків сховані глибоко всередині. Я відчуваю себе Ганді, який сідає писати лист Гітлеру, починаючи його звертанням  "Дорогий друже...", який усвідомлює(?), що це немає сенсу. Що Путіну так само наплювати на всі наші листи і на всі наші життя. І просто... для чого? 

У моєму світі немає зла. У моєму світі немає війни. У моєму телефоні номер людини, яку я ніколи не забуду. Номер людини, якій я ніколи не зателефоную просто тому, що там після смерті зовсім інші мобільні оператори. 

Share:

0 коментарі