Крізь сніг: Я тінь своєї колишньої тіні

Крізь сніг / Snowpiercer (2013)
Режисер - Пон Джунхо
у ролях - Кріс Еванс, Ед Гарріс, Тільда Свінтон, Сон Кан Хо, Ко Ах Сон

Тільда Свінтон тримає в руках черевик та пояснює людям з останніх вагонів те, що кожен має мати своє місце. Пояснює, що кожен повинен виконувати свою роботу. Тільки тоді потяг буде рухатися. Тільки тоді буде порядок. Тільки тоді буде сенс. Бо "порядок - це бар'єр, який стримує хаос та смерть". Тому "будьте черевиком". 

Творець потяга Вілфорд стоїть за спиною Кертіса Евверета та каже йому практично те саме. Пояснює, що і смерть неминуча. І навіть потрібна - аби зберігати баланс. Аби жити далі іншим. Така собі "дилема бога" в одній з кращих антиутопій року. 


Події фільму "Крізь сніг" відбуваються у майбутньому, коли більшість людства вже померла після техногенної катастрофи. Ті, що врятувалися, їдуть у потязі крізь вічну зиму (їдуть, до речі, вже вісімнадцятий рік). Цей потяг - модель справжнього світу. Є вагони, де живуть найбідніші, вони змушені харчуватися чорними протеїновими цеглинами; є вагони, де навчають "вищих" дітей; вагони з рослинами та рибами; вагони з вечірками і так до найголовнішого "священного локомотива" - того, в якому живе Вілфорд, який і створив це все. 

Шлях від кінця до початку пройде Кертіс Евверет. Йому набридло жити так. Набрид поділ на кращих і гірших. Він збирає однодумців, підкупляє наркотиками тюремного в'язня, який знає все про замки потяга, та його доньку і очолює повстання. 


Потягу не дає зупинитися "вічний двигун". Пізніше Кертіс довідається те, про що здогадувався, - ціна вічності надто висока. Його вибір - головна інтрига фільму. Зупинити все, вчинити по совісті і померти, чи погодитися на "виправдані жертви" заради загального блага? 

"Я тінь своєї колишньої тіні."

Налити собі келих червоного вина і забути, що під підлогою допомагає механізмам рухатися 5-річна дитина? Або відрізати собі руку і простягнути тим, хто помирає від голоду? 

"Це фільм про виживання. І про життя." - слушно сказала Тільда Свінтон. Додам - цей фільм про вибір. 


"Коли ти подивишся їм в очі, то побачиш трохи надії" - говорить художник про портрети зниклих дітей. В цій зброї більше немає куль. Струна скрипки рветься і на щоці музиканта залишається поріз. У червоній записці залишається слово "Потяг".

"Коли я виросту, то завжди житиму у потязі." - каже маленький Вілфорд. Всі ці мрії про ідеальне суспільство, все це конструювання утопій... Настільки близькі мені ідеї. Настільки близький мені фільм.

Дивитися. 

Share:

0 коментарі