Inspiration of the week #35

Красиві люди, які роблять красиві фільми. Красиві кошенята. Красиві зорі. Красива музика і взагалі красивий світ. Не тільки цього тижня, а завжди.

Картинка тижня

Чорно-білі фотографії завжди мали для мене особливу магію. Вони видаються чимось більш справжнім, можливо, через те, що з них все починалося. Цей тиждень - це тиждень Каннського кінофестивалю і саме цьогорічні чорно-білі кадри від Vincent Desailly звідти - найкращі. 








Кіно тижня

Три години турецькою з субтитрами - мільйони разів "так", коли це "Зимова сплячка". Фільм переміг у Каннах в 2014 році і я чекала його дуже довго. 


Окрім того, у Львові ввосьме проходить фестиваль короткометражного кіно Wiz-Art. Дивитися кіно, любити кіно, знімати кіно і таким чином творити майбутнє, що так влучно вказано у слогані цього року. 



Пісня тижня

Kiss from The Hardkiss. Космічно крутий концерт 23 травня у Львові. 




Улюблена їхня пісня:


А ще я дивилася Євробачення і ще мені сподобався переможець. Бо чарівники мають бути першими. 


Але вболівала я за дует з Естонії.


Цитата тижня

Та, яка прозвучала на відкритті Wiz-Art і та, яку я завжди пам'ятаю. 

Карл Саган розповів про фотографію Землі, яку було зроблено "Вояджером-1" у 1990 році з відстані у 6 мільярдів кілометрів. 


"Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, всі, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен батько, кожна здібна дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна "суперзірка", кожен "найбільший лідер", кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на цій порошинці, підвішеній у сонячному промінні. Земля — дуже маленька сцена на безмежній космічній арені. Подумайте про річки крові, пролиті всіма цими генералами й імператорами, щоб, у променях слави й тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини піщинки. Подумайте про нескінченні жорстокості, що здійснюються мешканцями одного куточка цієї цятки стосовно мешканців іншого куточка, що лиш ледь-ледь відрізняються від них. Подумайте про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те, як жадають вони вбивати один одного, про те, наскільки гаряча їх ненависть. Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкою блідого світла. Наша планета — лише самотня порошинка в навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає ані натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва. Земля — поки що єдиний відомий світ, що може підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні, але Земля — це зараз наш дім. Кажуть, астрономія прищеплює скромність і зміцнює характер. Напевно, немає кращої демонстрації дурного людського зазнайства, ніж ця відсторонена картина нашого крихітного світу. Мені здається, вона підкреслює нашу відповідальність, наш обов'язок бути добрішими один з одним, берегти і плекати цю блідо-блакитну цятку — наш єдиний дім." 

Книга тижня

Вже майже дочитаний "Буквар сценариста" Олександра Молчанова. Останній вже з завтра починає курс "Сценарій за тиждень" і у мене буде сім днів, щоб створити світ. 

Враження тижня

20-річчя Аліни, менді, кафе з котиками і наша субота.





Share:

0 коментарі