Персональне божевілля Тіма Бертона

Я розкажу вам казку. Пийте гарячий шоколад; насолоджуйтеся снігопадом, якого ніколи не було; щиро вірте у чудеса і слухайте. Колись жив собі один хлопчик. Він не любив розчісуватися і робив це досить рідко, носив багато чорного одягу і вигадував власні історії. У нього вікна були заставлені цеглинами, хлопчик багато часу проводив на самоті і на кладовищі («Люди думають, що такі походи не є нормальними, але насправді це дуже захоплююче. У цьому є якась таємниця, зіткнення життя і смерті  там, де ти не повинен знаходитися.» - розповідатиме потім він), а у вільний час малював. Хлопчик зовсім не боявся монстрів. В його голові жили цілі всесвіти: неймовірні, дивні та містичні. Хлопчик вирощував їх в собі, щоб потім поділитися ними зі всім світом. Ви певно знаєте його і, можливо, любите так сильно як я. Звуть цього хлопчика Тімоті Вільямс Бертон.




Починаючи з першої короткометражки «Вінсент» і до сьогодні Бертон залишається вірним собі – все той же чорний гумор в суміші з готикою, улюблені актори, незвичні повороти сюжету і чари. Найголовніше – чарівність того всього, що стається з героями – завжди добрими і світлими, на них чекають випробування та пригоди. Добро нагороджується, зло карається, а ми всі маємо право на казку. А зараз камера пройде наскрізь і ми згадаємо як це було…




Три перші повнометражні фільми Бертона: "Велика пригода Пі-Ві", "Бітлджус" та "Бетмен". Після другого про Тіма почали говорити, як про режисера, що за невеликі кошти може зняти шедевральне кіно. Третій приніс знаменитість у Голлівуді. А потім продовжилося власне божевілля… Рік за роком, фільм за фільмом Бертон ставав все відомішим і, не боятимуся цього слова, культовим. Режисер знайомиться з Джонні Деппом, що стає головним героєм його наступного фільму «Едвард руки-ножиці» (потім Депп згадуватиме у передмові книги про Бертона, як той зателефонував йому і без привітання чи представлення сказав: «Ти – Едвард руки-ножиці») .  Едвард – не людина, а скоріше кіборг, найдовший його монолог триває 16 слів, але він теж може закохатися і бути щасливим. Далі "Ед Вуд", "Марс атакує!", "Сонна лощина", "Планета мавп", "Велика риба"… Знайомство з Геленою Бонем Картер, що потім стала його дружиною, музою та акторкою. У фільмів Бертона незмінне обличчя Джоні і Гелени. Такий собі тріумвірат… Їх можна було би назвати анонімним клубом божевільних. Так-от тільки про ніяку анонімність вже не йдеться. "Чарлі і шоколадна фабрика", "Труп нареченої", "Свіні Тодд", "9", "Аліса в Країні Чудес"



«Він художник, геній, дивак, безумець, блискучий, хоробрий, смішний до істерики,  справжній друг.» - пише про Бертона Джонні Депп.


Колись жив собі один хлопчик. Йому здавалося, що він чужий у цьому світі, ніхто його не розумів. Хлопчик взяв аркуш паперу і намалював себе з руками-ножицями – символом відчуження. Потім він виросте і розповість цю історію всім. Проте багато-хто так і не знатиме, що вона про нього. Хлопчику було некомфортно працювати для «Діснея»,  намальовані ним лиси виглядали так, наче їх переїхало машиною. Хлопчик хотів сам розповідати свої історії. Про собаку, яка не помирає. І про смерть. Він відчував порожнечу і єдиним виходом її подолання було творення. Світ живих деколи більш мертвий за світ мертвих.


Як закінчується казка про хлопчика вирішуйте самі. Він не любить надумані закінчення. Якось Бертон сказав: «Штучні хепі-енди завжди мені здавалися формою психозу».

Share:

0 коментарі