Алхімія літератури: Навіщо ми пишемо?

Я відчуваю, що дні, коли я не пишу, проходять даремно. Мені необхідно хоча б кілька рядків у щоденнику, а ще краще - оповідання, частина повісті, роману, або як зараз казки. І це, звісно, не беручи до уваги літер на роботі, бо журналістика - це зовсім інше і вона, на жаль, має надто коротке життя (тут мені йдеться про новини, які цікаві сьогодні, а не про глибшу публіцистику). Читати книгу Мередіт Маран "Навіщо ми пишемо?" мені було легко і приємно. У мене було враження, що я зустріла 20 нових друзів, яких повністю розумію. 


У книзі Мередіт різні письменники розповідають про свою творчість і дають корисні поради. Більшість з них говорять про потребу в літературі. Ізабель Альєнде навіть вживає слово одержимість. "Бути полоненим своїх історій нагадує хворобу." - впенвена вона. Девід Балдаччі прирівнює письменництво до залежності. У його "я не можу не писати", напевно, і захована суть всього. Точно таке саме "не можу не писати" говорить далі і Джоді Піколт. Є й інші погляди на причину писання. Наприклад, нездатність до будь-якої іншої діяльності ("Вигадування історій - єдина річ, яку я знаю, як робити" у Сью Графтон, або "Просто ні на що інше я не здатен" у Джеймса Фрея). 


"Я пишу, щоб мріяти." - дає напрочуд красиву відповідь Мері Карр, а потім додає зізнання у тому, що у неї є потреба залишити слід у цьому житті. Оце прагнення вічності і безсмертя, яке можна реалізуватися за допомогою текстів, і стає своєрідним філософським каменем всієї алхімії літератури. 

"Страшно витрачати час і вкладати сили у задум, який ще не має чітких контурів - в якого навіть не визначено жанр. Страшно, що моя робота виявиться нікому непотрібною... Але ще страшніше, коли вони видадуть мою книгу, вона побачить світ і не залишить у ньому жодного сліду." (Дженніфер Іган) 

Амістед Мопін зізнається, що за допомогою літератури пояснює самому собі себе, але інколи також пояснює себе іншим. У тому, аби писати для себе, теж приховано багато сенсу. "За допомогою мови я можу стати кращим." - говорить Рік Муді. "Я пишу, щоб досліджувати те, що мені цікаво." - щиро відповідає Джейн Смайлі. "Я пишу, бо тільки це заняття дає мені надію, що я варта любові." у Кетрін Харрісон. 


А ще: писати - це відчувати всемогутність. "Ви отримуєте абсолютну владу - де ще відшукати таку можливість?" (Мег Волітцер) 

"Коли створюєш фразу, яка звучить саме так, як і задумувалося, приходить неймовірне відчуття могутності." (Сьюзан Орлін). 

Окрім відповідей у книзі Мередіт Маран своє "Чому я пишу" раніше говорили також Джордж Орвелл, який виділив 4 конкретних мотиви творчості (чистий егоїзм, естетичний екстаз, історичний імпульс та політична ціль) та Орхан Памук. 

"Я пишу, бо маю дитячу віру в безсмертя бібліотек і в те, як мої книжки стоять на полиці. Я пишу, бо мене захоплює перетворювати всю красу й багатство світу на слова. Я пишу не для того, щоби розповісти, а щоби вигадати історію. Я пишу, щоб уникнути передчуття того, що існує місце, куди я мушу потрапити, але - як уві сні - не можу. Я пишу, бо ніколи так і не став щасливим. Я пишу, щоби стати щасливим." (з нобелівської промови Орхана Памука). 

20 письменників також поділилися своїми секретами. Серед них були поради просто писати, читати більше (і читати книги того рівня, якого вам би хотілося досягти), не здаватися, бути дитиною, не думати про конкуренцію...

"Пробуй ще раз. Терпи невдачу знову. Це неважливо. Пробуй ще. Помиляйся краще." (Семюел Беккет). 

Photos via Pinterest

Share:

0 коментарі