Багряний пік: Кров і любов

Багряний пік / Crimson Peak
режисер - Гільєрмо дель Торо
у ролях - Міа Васіковська, Том Хіддлстон, Джессіка Честейн 

Аліса, вона ж Міа Васіковська, або як у цьому фільмі - Едіт Кашинг від чаю не відмовляється. Щоправда, тільки до того моменту, поки не дізнається, що чай отруйний. Отруйним у "Багряному піці" виявляється не тільки чай. Отруйним стає сніг, перетворюючись з білого на червоний (деколи від глини, а деколи від крові), вода, життя, смерть і душі героїв.


"Бійся багряного піку" - чує маленька дівчинка, що пише книги. Ця дівчинка хоче писати про привидів, а не про кохання. Але, як і у всіх казках, без любові тут не обійтися. 

"Багряний пік" - це і справді казка. Казка, яка нагадує страшні оповідки братів Грімм. Готика вікторіанської епохи, яка влучить ножем прямо в око. 



Таємничий незнайомець (Том Хіддлстон) одразу западає у серце Едіт. Звісно, з першого погляду на Томаса Шарпа та його сестру Люсіль (Джессіку Честейн) стає зрозуміло, де ховається корінь зла, і що взагалі нічого доброго очікувати від них не варто. Втім, Едіт цього не бачить, після таємничої смерті батька, вона погоджується стати дружиною Томаса, вкласти гроші у його сумнівний бізнес та переїхати до напіврозваленого велетенського замку з дірявим дахом, крізь який падає сніг. Хвалити "Багряний пік" за несподіваність та оригінальність сюжету не випадає. Втім, тут абсолютно не йдеться про це. "Багряний пік", як і всі класичні казки, будується на стереотипному ряді, на наших підсвідомих інстинктах та архетипах. 

У стрічці Гільєрмо дель Торо привиди - метафора. Єдиною істиною та реальністю є любов. Саме вона і керує вчинками персонажів. 



Кожен кадр фільму безкінечно красивий. Він нагадує картини, які можна розглядати довго-довго, розгадуючи задум художника. До речі, художник по костюмах Кейт Хоулі ретельно вивчала з Гільєрмо дель Торо класичні полотна вікторіанської епохи (наприклад, Едіт практично повністю повторює "Подругу нареченої" Джона Еверетта Мілле, а Люсіль нагадує героїню картин Джеймса Тіссо; про любов до Каспара Давида Фрідріха режисер написав сам), роботи символістів, особливості моди, образи з колекцій Alexander McQueen та Oscar de la Renta. Диявол у деталях? 

Декаданс, містична краса та вальс, який не погасить і свічки...


Метелика з'їдають чорні мурахи. Нам показують це крупним планом, наче переконуючи, що краса надто слабка та неземна, щоб рятувати світ. Добре, що це неправда. 

Share:

0 коментарі