Рецензія на Антологію 12: Нова реальність

Рецензія на Антологію прози літературного угрупування "Свідки слова" 
"12"

Завдання будь-якого свідка – максимально точно описати подію, яка щось кардинально змінила, яка переставила планети місцями, або просто відбулася. Літературне угрупування "Свідки слова" у своїй антології "12" (саме стільки авторів і розповідають про свою версію реальності) робить те саме. Письменники досягають вражаючої правдоподібності завдяки деталізації. Неможливо не пережити історію з автором, коли бачиш своїми очима тих самих пенсіонерів і мам на жовто-блакитних лавочках разом з бійцями, які тримають автомати. Неможливо не відчути сире повітря, не зупинитися біля кручі і не замислитися над всім життям до цього. Видається, що навколо і справді тумани та пустеля, а потім – кінотеатр, який горить, "кришталевий світ" та холод. Поруч ходить щось страшніше за жах і дівчинка з шістьма трояндами. Одне тіло привозять у морг, а десь зовсім недалеко крізь невидимі двері чути голос робота. Хтось завершує останній лист. Всі ці образи залишаються у пам’яті, коли відкласти книгу, і якимось незрозумілим чином мімікрують у наше сьогодення, сплітаючись з "тут і тепер".




Антологію зручно читати уривками. Один текст дорівнює часу очікування чашки кави і випитого наполовину напою, дорівнює довгій черзі у супермаркеті та дорозі у трамваї на роботу. Ця книга ідеальна, аби носити її з собою, позначати найкращі цитати та вигадувати власні продовження для історій. Автори неначе самі підштовхують до того, аби ми жили всередині їхніх текстів, обриваючи їх на найцікавішому. Якою буде її відповідь і чи настане завтра? Які книги вони читатимуть далі? Чи розтане колись той шматочок льоду у його руці? Хто увійде в прочинені двері? Яка станція буде останньою? Чи ступить він ще один крок? Кому дістануться ті ракушки? Всі ці відповіді вам доведеться шукати самотужки. 

Share:

0 коментарі