Щоденник Одеського кінофестивалю 2016: Море фільмів

Як же я давно мріяла про ОМКФ. Втім, тепер, коли у мене є квитки в Одесу і звідти, підтвердження акредитації і заброньований хостел, повірити у 9 неймовірних днів, які чекають попереду, все ще важко. 

Єдина порада собі - помічати і радіти кожну мить. З тим, що всі фільми подивитися не вдасться (програма надто насичена), я вже змирилася.


"Кайлі Блюз" подекуди видавався аж занадто метафоричним. Втім, забувши про одні субтитри поверх інших, забувши про закони реальності (адже стрічка радше підпорядковується законам сну) можна було спостерігати за дорогами, потягами, годинниками, дикунами та іншими живими-неживими персонажами фільму китайського режисера Бі Ганя. Вийшло поетично, печально і повільно, але незрозуміло, тому - 7★ з 10.
Фільм розповідає про графа (який насправді не граф) і служницю (яка насправді не служниця), які вигадують план, аби отримати гроші пані Хідеко. Обійдемося без спойлерів, але повороти сюжету тут дивуватимуть не один раз. 
Стрічку "Я, Деніел Блейк" надто багато критикували, тому я, в принципі, не очікувала нічого. Втім, це виявився єдиний фільм тут, на якому я плакала. Просто тому, що це звичайнісінька історія - велика історія про маленьку людину, або маленька історія про велику людину (як хочете).
Цього року журі Одеського кінофестивалю очолить Крістофер Гемптон (він отримав "Оскар"  у 1989 році за сценарій до "Небезпечних зв'язків" , а також написав сценарії до "Небезпечного методу", "Спокути", "Повного затемнення" та ще десятків стрічок). Також в Одесу приїдуть Ребекка О'Браєн, Уберто Пазоліні, Крістіан Петцольд, Алекс Росс Перрі, Олексій Гусєв та інші. 

Цьогорічний (сьомий) ОМКФ відкриється стрічкою "Маргарита" Ксав'є Джаннолі, у якості фільму-закриття було обрано "План Меґґі" Ребекки Міллер. 12 фільмів у міжнародній конкурсній програмі, 5 - у національній; безліч короткометражних стрічок, серіали, документальне кіно, "Фестиваль фестивалів", Гала-прем'єри, Спеціальні покази, "Турецький фокус", ретроспектива від Крістіана Петцольда, а також фільми з секцій "Шекспір у кіно" та "Межі свободи: Незалежність по обидва боки екрану"; особливою подією стане "КІНО_LIVE", буде продемонстровано і стрічки для дітей разом з "Чілдрен Кінофест", заплановано 10 майстер-класів. 


15 липня, День 1 

Let's Get The Party Started) 




16 липня, День 2

Першими моїми кроками по червоній доріжці ОМКФ стали кроки у напрямку "Людожерів". Фільм французької режисерки Леи Фенер нагадує божевільний карнавал. Театральна трупа подорожує з одного міста до іншого. Вони усміхаються, замість того, щоб ридати; кохаються з відчаю; шукають правильні пропорції антидепресантів, аби прожити ще день. Показна радість та легкість буття "Людожерів" приховує трагедію практично кожного героя. Шоу має продовжуватися. Втім, якою ціною? Будь-якою - відповіли би персонажі стрічки. І помилилися би?

Естетично та емоційно. Моя оцінка "Людожерам" - 8★ з 10. 


Педро Альмадовар абсолютно не здивував своєю "Джульєттою". Головний гравець сучасного іспанського кінематографу показав традиційну для себе сімейну драму з напрочуд сильним жіночим образом. Ми спостерігаємо за історією-спогадом жінки, яка не бачила свою доньку 12 років. 

Отож, "Джульєтта" - 7★ з 10.


Вже зараз, коли до перегляду "Світського життя" залишається менше години, можна з впевненістю говорити, що це один з найбільш розрекламованих та очікуваних фільмів цьогорічного фестивалю. По-перше, квитки на нього одразу ж розібрали (добре, що мені пощастило і я взяла один з останніх). По-друге, ажіотаж зараз у холі кінотеатру "Родіна" говорить сам за себе. Сподіваюся, що Вуді порадує. 

9★ з 10 - за атмосферу для "Світського життя". Спробую невдовзі знайти більше часу для рецензії. А загалом - майже все сподобалося. Втім, не 10 з 10 і не улюблений фільм також. 


День закінчився показом на Потьомкінських сходах "Шерлока Холмса". От тільки через те, що "Світське життя" почалося майже на годину пізніше, я прийшла уже в такий натовп, що побачити бодай щось було нереально.Втім, дуже тішить, що всіх цих людей об'єднало кіно, що вони стоять-сидять отут заради того, щоб подивитися чорно-білу стрічку 1916 року. 


17 липня, День 3



Який же до безкінечності красивий фільм я щойно подивилася! Нехай дуже суб'єктивно, але "Неоновий демон" отримує 10★ з 10. А рецензія обов'язково буде пізніше. 


Дивитися "Місто, де я дорослішаю" практично те саме, що дивитися у замкову шпарину. Ми бачимо чужі зморшки, чуже сиве волосся, вигулюємо з кимось пса і живемо його (її) життям. Якщо чесно, то важко було зосередитися на цьому фільмі після "Неонового демона". Оцінка для картини бразилійки Марілії Роші - 7★ з 10.


"Олег і рідкісні види мистецтва" - документальна стрічка про генія та дивака, якого зовсім нещодавно не стало. Олег Миколайович Каравайчук - легендарний радянський та російський композитор, який написав музику до фільмів Муратової та Параджанова. Він був переконаний, що нотам, консонансу і дисонансу неможливо навчитися, адже музика повинна бути божественною. Андрес Дуке (він сам представив свій фільм на ОМКФ) розповів, як важко було увійти в довіру до композитора, що вважає своєю найбільшою любов'ю Катерину Другу і спілкується з Вагнером.

По центру - режисер фільму "Олег і рідкісні види мистецтва" Андрес Дуке

Режисер також згадав знайомство з Олегом. Познайомити їх мав друг Каравайчука Борис, який під час прогулянки у парку хотів сказати щось на зразок: "Дивися, це відомий іспанський режисер і він хоче зняти про тебе фільм". Втім, вийшло так, що Олег сам звернув увагу на Андреса через однаковий синій одяг і, вигукнувши "Який збіг!", запропонував поговорити.

"Олег і рідкісні види мистецтва" - 8★ з 10. 



18 липня, День 4

Написала трохи більше про два поки найкращі фільми на цьогорічному кінофестивалі - "Світське життя" та "Неоновий демон".

Об 11.00 у синьому залі кінотеатру "Родіна" Пітер Веббер почав розповідати про те, як стати режисером. Звісно, такий майстер-клас я пропустити не могла, хоч відповідь на питання зрозуміла - потрібно просто захотіти і стати режисером. Пітер розповів про власний досвід, про прогулювання спортивних занять і час в кінотеатрі замість них. Фільмом, який був першим кроком у напрямку до кар'єри режисера, для Веббера став "Божевільний П'єро" Жана-Люка Годара. 


Зліва - Пітер Веббер 

Згадував Пітер про "Сходження Ганнібала" та інші свої проекти. "Не старайтеся виграти кожну битву." - порадив британець, який переконаний, що на початку майже все є важким та не барвистим.

"Серіали - це новий чорний" - звучить слоган для нової секції ОМКФ. Не дивно, що серіали "крадуть" глядачів у фільмів. З серії у серію можна спостерігати за розвитком характерів улюблених героїв та проводити з ними чимало часу. "Готель "Beau Séjour" починається з мертвої дівчини. Вона бачить своє тіло, але продовжує існувати далі у якості привида (?). Като намагається зрозуміти, що сталося. Практично для всіх навколо вона є невидимою (хоч декілька людей і бачать Като). На кінофестивалі показали 1 серію "Готелю...". В принципі, знято доволі непогано і сюжет тримає у напруженні, але я, як не шанувальниця подібних кримінальних драм, продовжувати дивитися серіал не буду. Оцінка - 7★ з 10.


Історія "Лувру", Парижу та Франції на фоні війни у документальному фільмі з ігровими елементами від Александра Сокурова - для "Франкофонії"7★ з 10. Дядечко поруч у кінотеатрі заснув, але було ж зовсім не погано. 


Зробити головного героя фільму божевільним - найпростіший (на перший погляд) рецепт цікавого нестандартного кіно. Втім, потрібно, щоб психічний розлад був не тільки діагнозом, а й сюжетною ознакою та ключем до розгадки характеру персонажа. "Королева землі" Алекса Росса Перрі - розповідь про жінку, яка залишилася сама (її батько-художник помер, а хлопець залишив її). У Кетрін залишилася подруга і чимало демонів всередині. Хто ж виявиться сильнішим? 8★ з 10. 


Жаль, що поки найнижчу на ОМКФ оцінку від мене отримує український фільм. "Холодний Яр. Інтро" Аліни Горлової - спроба зрозуміти унікальну українську територію та людей, які мешкають там. Стрічка була профінансована державою. 6★ з 10. 


"Хто палає, палає, палає" Чанії Баттон - ще одне приємне відкриття кінофестивалю. Ден помер від раку і залишив двом своїм подругам інструкцію з вказівками місць, де потрібно розвіяти його порох. Дівчата відправляються в дорогу, де починають краще розуміти себе та знаходять відповіді на ті питання, які турбували їх найбільше. Яскравий, сумний, смішний та безумовно неймовірний фільм. 9★ з 10.


Я люблю божевільних, таких, котрі скажено хочуть жити, скажено хочуть говорити, скажено хочуть врятуватися, які хочуть мати все відразу, які ніколи не позіхають і ніколи не говорять непристойностей, а завжди горять, горять, горять, як жовті римські свічки, вибухаючи вогняними павуками в зоряному небі." (Джек Керуак "В дорозі") 



І вечір видався казковим:


19 липня, День 5

Добре починати день з такого хорошого фільму. "Метаморфозис" Сергія Тарамаєва та Люби Львової - історія про дружбу і про жорстокість світу навколо. Олексій Сєнін - 25-річний піаніст, який живе з матір'ю, яка всіляко його опікає. Він нічого не знає про реальність і існує в якомусь вакуумі. "Ти виглядаєш так, наче тебе всі образили." - каже йому дівчинка Саша. Вони стають друзями (навіть більше). Втім, ані мама Олексія, ані тато Саші, ані решта не готові дати їм можливість принаймні бачитися. От і виходить, що порада дівчинки про те, що для того, аби стати сильним, потрібно просто уявити, що ти зі скла, не спрацьовує. 9★ з 10.


"Вітання з Фукусіми" передає Марі з Німеччини, яка приїхала сюди спеціально, аби допомогти людям пережити атомну катастрофу 2011 року. Вона оселяється з старою гейшею Сатомі у зоні відчуження. Остання вчить Марі правильно пити чай, Марі ж намагається позбутися у Фукусімі своїх привидів, Сатомі робить те саме. Сумний чорно-білий фільм, який вартий перегляду. 8★ з 10.


Потім була зустріч з Алексом Россом Перрі. Вчора я переглядала його "Королеву землі". Алекс розповів не тільки про вище згаданий фільм, а й про сценарій для нового Вінні Пуха, над яким він працює зараз; роботу в "Дісней" та трьох своїх котів.

Ребекка О'Браєн - відомий британський продюсер. Зокрема, вона знана своїм тандемом з Кеном Лоучем. Ребекка розповідала про копродукцію; про те, де брати гроші на фільм; про кошмари Голлівуду та різницю в оцінці фільмів серед критиків та журі конкурсів.

Однією з частин цьогорічного ОМКФ є ретроспектива Крістіана Петцольда. Тому принаймні один його фільм подивитися я мала. Цим фільмом став "Єрихов". В принципі, сюжет цікавий і спостерігати за подіями на екрані хочеться до кінця, але нічого особливого тут немає. Головні персонажі картини - безробітний та суворий солдат, який повернувся з Афганістану; власник мережі фаст-фудів Алі та його білявка-дружина. Перший закохується в останню, в останньої є чимало скелетів у шафі і вони вирішують з цим щось робити. 7★ з 10.


З каннськими кінокритиками мені, видається, буде про що подискутувати. Їхній цьогорічний фаворит - турецький "Альбом" - точно би не став номером один у моєму списку. Пара всіляко намагається приховати факт всиновлення дитини - спершу вони створюють несправжній альбом з фотографіями вагітності, а потім планують переїзд. Між цим у фільмі багато жартів, футболу і тварин. 6★ з 10.


20 липня, День 6

Шостий день кінофестивалю почався для мене з двох майстер-класів. Марина Разбежкіна розповідала про свою школу документального кіно та визначення реальності. Марина говорить, що кіно не може бути об'єктивним, адже воно є іншою реальністю, а на об'єктивність претендує хіба лише саме життя. Втім, Разбежкіна виступає за максимальну глибину та розуміння того, що відбувається в кадрі. Режисер-документаліст не має турбуватися про комфорт, він має жити разом з героєм свого фільму і нагадувати собі питання з однієї з тибетських гір: "Чи навчився ти радіти перешкодам?". Загалом, видно, що Марина - талановитий лектор і у неї хочеться вчитися. Не менш цікаво було слухати потім Умберто Пазоліні. Його любов до кіно почалася з кінотеатрів. Ще Умберто дав чудову пораду продюсерам і всім творчим людям - давати шанс чужим ідеям та мріям, допомагаючи їх втілювати.

Не хотілося би бути надто критичною. Втім, я вже промовчала про "Холодний яр. Інтро". Другий блок короткометражок українських режисерів розчарував так само. Я дуже-дуже хочу, щоб наше кіно було сильним, емоційним, геніальним та красивим. Таке теж є. Просто нехай його буде більше. Далі за планом "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка. І нехай воно мене приємно здивує, будь ласка.


Від "Гнізда горлиці" враження двояке. Кіно, в принципі, непогане, просто не моє. 7★ з 10.

Польський мюзикл "Доньки дансингу" переносить нас у викривлену реальність Варшави, де в одному з нічних клубів зірками сцени стають дві сестри-русалки. Золота та Срібна живуть серед людей і одна з них за законами казки (а "Доньки дансингу" - не лише трилер, а й казка) закохується. Вийшло оригінально, яскраво та талановито. І скоро від моєї не любові до мюзиклів не залишиться нічого (тепер дякуючи не тільки "Свіні Тодду", а й фільму Аґнєшки Смочинської). 9★ з 10.


21 липня, День 7

"Чужий дім" місцями нагадував "Мандарини", втім у цьому порівнянні стрічка Русудана Ґлурджідзе явно програвала. Після війни в Абхазії родина, яка втратила власний дім, поселяється у чужому. Втім, почати нове життя не так просто. Гарні краєвиди, емоційні кадри та потрібна тема - 8★ з 10.


З майстер-класів найбільш очікуваним для мене був той, який мав проводити Крістофер Гемптон. Голова журі цьогорічного ОМКФ розповідав про власні сценарії та досвід в індустрії кіно. Було справді дуже натхненно, адже, покидаючи зал, я думала про те, аби швидше почати писати щось своє.

Зліва - Крістофер Гемптон

Крістофер починав з писання п'єс для театру. Порівнюючи їх з сценаріями, він акцентує увагу на більшій свободі у других, адже в кіно може відбуватися будь-що. Хоч, потім Гемптон застерігає: "Чим більше у вас свободи, тим складніше". Найкращою освітою для сценариста володар "Оскара" вважає перегляд хороших фільмів, їх аналіз та вивчення історії кіно. Крістофер також впевнений, що писати потрібно щодня (байдуже, якщо в якісь дні і виходить нісенітниця). При роботі над сценарієм не варто ідентифікувати себе з конкретним героєм, адже професіонал розуміє кожного свого персонажа і може легко бути кожним. Бачити майбутній фільм - ще одна характерна риса хорошого сценариста. На питання про натхнення Гемптон відповів щиро та просто: "Я не знаю, звідки береться натхнення. Якби знав, то у мене було би більше ідей". Що ж, а я здається знаю, звідки береться моє натхнення. Наприклад, з цього кінофестивалю.

З "Перехрестя 48" Уді Алоні я пішла раніше, аби встигнути на українсько-російську версію "Червоних браслетів". Надто я вже люблю оригінальний серіал. Щодо "Перехрестя 48", то, знову ж таки, це не моє кіно, але я не казатиму, що воно погане - 7★ з 10.


"Червоні браслети" - 7★ з 10. Добре підібрані актори і все, в принципі, на рівні, але краще я ще раз подивлюся оригінал, адже тут відмінності (окрім нашої лікарні і наших імен) немає. 


"Блакитна сукня" загалом сподобалася. Принаймні, це кращий український фільм, який я бачила тут. 8★ з 10. Одного дня жінка перестає говорити, а невдовзі помирає. Лікарі не розуміють у чому справа. Син занурюється у минуле своєї матері, щоб не тільки з'ясувати причину її смерті, а й по-справжньому пізнати її. 



22 липня, День 8

Чудовий французький мультфільм "Хлопчик-фантом" став найкращим початком передостаннього фестивального дня. Лео - 11-річний герой. Він не зважає на свою хворобу, аби не засмучувати батьків, а між тим покидає на деякий час своє тіло, щоб політати над лікарнею, сказати іншим пацієнтам, щоб поверталися, і врятувати Нью-Йорк від чоловіка з обличчям у різнокольорові клаптики. 9★ з 10. 


Пак Чхан-Ук зняв дуже сексуальне, цікаве та естетичне кіно. Його "Служниця" - 8★ з 10. 





Деніел Блейк пережив серцевий напад, він намагається отримати допомогу через непрацездатність, але його не готові ані вислухати, ані зрозуміти, ані тим паче допомогти. 9★ з 10. 



Make love, not war. - Все, що хочеться сказати після перегляду "Алі та Ніно". До речі, сценарій до цієї стрічки написав Крістофер Гемптон, а місце режисера зайняв Асіф Капаіда, який отримав "Оскара" за документальний фільм "Еммі". Щодо сюжету: 1914 рік, мусульманин та християнка і їхні почуття на фоні війни та релігії. 7★ з 10. 



23 липня, День 9

Важко повірити, що сьогодні закриття ОМКФ. За ці дні я так звикла дивитися один фільм за іншим, що тепер важко буде знову звикати до іншого темпу. У планах на сьогодні стрічка Джанфранко Розі "Море у вогні" та потяг до Львова.


Спробувала скласти свій рейтинг кращих фільмів цьогорічного Одеського кінофестивалю.

До зустрічі в Одесі.

Мир. Любов. Котики. А ще фільми і море, ясна річ) 

P.S. А тут список переможців ОМКФ. 

Share:

2 коментарі

  1. як заходжу читати твій блог, вмикаю the beatles blackbird і мені чомусь здається, що я теж на морі і дивлюсь оці-всі красиві фільми)

    ВідповістиВидалити