Щоденник Wiz-Art-у 2016: Велике маленьке кіно

Короткометражні фільми - один з найбільш переконливих доказів того, що для великої історії часто не потрібно годин екранного часу, чи томів важких книг. Деколи достатньо кількох хвилин світла. 

Ці кілька хвилин світла (помножені на 103 - саме стільки короткометражок у програмі) і пропонує вкотре Wiz-Art. Звісно, таку подію пропускати не годиться, тому йдемо на 9-й львівський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів 2016 разом зі мною. 


Кращий короткометражний фільм фестивалю визначає журі. Цьогоріч його членами стали Віллі Ганс з Німеччини, українка Дарія Бадьйор та Ґжеґож Дембовскі з Польщі. 

Про свій список найбільш очікуваних подій 9-ого Wiz-Art-у я писала тут. 

4 серпня, День 1

Слоган (цього року - "Народження світла"), дизайн афіш та програми Wiz-Art-у завжди радують. Фестиваль, який починається з такої естетичної краси, просто не може розчарувати. 


Відкриття кінофестивалю відбулося у Львівській філармонії. Вечір почався з медитативно-психоделічних нот від MANU. Ембієнт Михайла Балоги органічно доповнював відеоряд. 

Вступне слово, представлення журі і, звісно, вихід на сцену директорки ЛМФКФ Ольги Райтер продовжили відкриття. 

"Коли починався перший Wiz-Art, то я думала, що він стане і останнім."- говорить Оля. Добре, що все склалося інакше. Райтер розповідає про братів Люм'єр та перший кінопоказ, а також, пригадуючи страх людей до потяга у першому фільмі, міркує над тим, як виглядатиме кінематограф у майбутньому. Я не задумувалася над цим раніше, але він, і справді ж, може бути кардинально іншим. Цікаво було би потрапити на Wiz-Art 2116, наприклад. 


Традиційною частиною відкриття є показ фільмів. Команда фестивалю щоразу обирає найбільш яскраві стрічки, щоб здивувати аудиторію та продемонструвати в мініатюрі те, що відбуватиметься у найближчі дні. Цього разу ми побачили "Символічні загрози" про нові прапори на Бруклінському мосту; "Перемир'я" про день, коли на сході України мала би закінчитися війна; "Прості речі" про жінку, її маму, яка нічого не пам'ятає, та ще одного чоловіка, який також не знає, хто він; "Сексі білизну" про подружню пару, яка намагається повернути пристрасть у свої стосунки та "Десятиметрову вишку" про людей, які мають от-от стрибнути у басейн. Мабуть, найбільш глибокими і близькими для мене стали "Прості речі" Альваро Ангуїти Араї. 


5 серпня, День 2

На дискусії про культурну критику Дарія Бадьйор та  Євгенія Нестерович розповідали про те, як писати добре, як ставити питання та постійно вчитися. Головна порада зводиться до того, що просто потрібно писати і вдосконалюватися. Ані Дарія, ані Євгенія не закінчували факультетів журналістики і вони переконані, що "Критика - це не професійний вибір, а екзистенційний" (Дарія Бадьйор). Критик повинен завжди питати: Чому?; міркувати про майбутнє та займатися стратегічним плануванням. 

Програмна координаторка Wiz-Art-у Жанна Озірна, Євгенії Нестерович та Дарія Бадьйор

Дарія та Євгенія звернули увагу на специфіку сучасних медіа та те, що тепер кожен може бути собі платформою, а також радили "хакнути систему" та створити власний шлях на вершину культурної критики.

Канадський режисер Ерве Дюмер привіз до Львова не тільки короткометражний фільм про українських іммігрантів ("Ім'я, яке носиш"), а й свої ранні роботи - стрічку про дорослішання дівчинки та її перше зіткнення з смертю (тварини) - "Відтінок сірого" та меланхолійний фільм про фермера, який залишився без дружини (картину режисер присвятив своїй бабусі) - "На землі як у раю"


Ввечері я переглянула два блоки міжнародної конкурсної програми (третій покажуть завтра, 6 серпня). Варто сказати, що стрічки справді дуже хороші, але виділити фаворита мені поки важко. Сподіваюся, що свого переможця я ще побачу. "Люсі" - короткометражка про дівчину, мотоцикл та довіру. Після сварки з хлопцем Люсі "позичає" його мотоцикл і їде подалі, але її мандрівка виявляється ще болючішою за попередній конфлікт. "AVE MARIA" - одна з найсмішніших стрічок, яку поки, як мені здається, глядачі сприйняли чи не найкраще. Вона розповідає про родину євреїв, яка розбила авто, зіткнувшись з статуєю Діви Марії. Вибратися з безлюдного місця їм допомагають монахині. У "Найчоловічнішому чоловікові" ведуться пошуки того, хто міг би зачати сина родині, в якої народилася вже друга дочка. 

"Зміна в погоді" - короткометражний фільм, який на Wiz-Art привіз режисер Муіріс Кроулі, що також виконує головну роль у картині. На екрані ми побачили естетичну та емоційну історію чоловіка та його розуміння самого себе. Троє братів у стрічці "Ванна" намагаються повторити кумедну дитячу фотографію, щоб зробити приємно матері. Втім, спершу старший (занадто серйозний і самовпевнений) брат вважає цю затію поганою, а потім і інші починають конфліктувати та з'ясовувати стосунки. Спойлер - знімок у ванні вони повторять. 

 ЗМІНА В ПОГОДІ 17’ Муіріс Кроулі Ірландія 2015

ВАННА 13’  Тім Ельріх Австрія, Німеччина 2015

Другий блок міжнародної програми почався з "Імені, яке ти носиш" Ерве Дюмера. Хоч цей фільм я дивлюся сьогодні вже вдруге, але саме так починаєш помічати деталі - наприклад, кольори українського прапора, які зустрічаються всюди, або погляди героїв та значення пауз у сценарії. Показ продовжила короткометражка "Патріот". Маленька красива дівчинка, яку навчали любити тільки своїх (насправді - расизму) зустрічає хлопчика-цигана з забороненої частини міста. Спершу вона не звертає на нього увагу, потім - відчуває симпатію, а далі робить вибір - зробити так, як її все життя вчив батько, чи так, як підказує їй серце. 

ПАТРІОТ 15’ Ева Рілі Великобританія 2015

У "Пробіжці" Юстина, яка починає ненавидіти своє життя за бідність та сірість, зустрічає у магазині сусідку з багатим залицяльником. Втім, чи вона хотіла би жити отак? В "Естакаді" 17-річний Метью малює графіті, втікає від поліції, курить з друзями, але потім ми дізнаємося про нього куди більше. Один брат веде іншого у бордель в короткометражному фільмі "Вічно молоді". Ця ніч стане важливою не тільки для Нікоса, а й для старої повії Марії, яка вирішує почати нове життя. 

6 серпня, День 3

Латвійська режисерка Лайла Пакалніня та показ і розмова з нею стали першою подією мого третього фестивального дня. Лайла зняла аж 31 фільм. Цікаво, що короткометражки у неї почали виходити після повнометражних картин. Сама режисерка вважає, що тривалість фільму диктується його ідеєю. Є історії, які вимагають 2 хвилин (саме стільки триває її стрічка, яку я побачу завтра і яка є найкоротшою у програмі цьогорічного Wiz-Art-у), а є ті, для розкриття яких потрібно в десятки разів більше часу. 

"Мене надихає все, що я бачила. Деколи фільми, які ти ненавидиш, надихають ще більше, бо на них починаєш злитися і хочеться зробити краще." (Лайла Пакалніня)


Якби мені потрібно було охарактеризувати роботи Лайли двома словами, то це були би слова - музика і страх. Музика Моцарта у навушниках жителів Риги у "Папа Гєна"; музика замість слів у 35-хвилинній "Землі мрій", де ми бачимо тільки сміттєзвалище і нічого окрім. Та страх у короткометражних фільмах "Вода"та "Тиша"

Третій блок міжнародної конкурсної програми почався з "Повернення Еркіна". Короткометражку про чоловіка, який вийшов з в'язниці і намагається жити знову, на фестиваль привезла російська режисерка Марія Гуськова, яка не тільки говорила на англійській мові, а й попросила вибачення за російську владу і висловила надію, що війна скоро закінчиться. Неймовірно щирий та добрий фільм "Дякую за танець" розповідає про двох старих чоловіків, їхні почуття та останню зиму. Мабуть, саме цій короткометражці я бажаю перемоги, адже у ній найбільше любові. 

ДЯКУЮ ЗА ТАНЕЦЬ 18’ Генрік Мартін К. Дахльзбаккен Норвегія 2016

"На добраніч, пташко" - така ж історія про кінець стосунків, які тривали все життя. Втім, тут Грета не може залишатися сама. У "Світлій стороні" ми бачимо бідну родину у багатій нафтовій країні, а у "Домосідах" пару, що втікає від нестерпної реальності (чи то непристойними розмовами з іншим під час приготування макаронів, чи то спробую суїциду з ялинковою гірляндою у ванні). 

 НА ДОБРАНІЧ, ПТАШКО 24’ Зара Зерні Данія 2015

ДОМОСІДИ 15’ Янні Уорнок Австралія 2015

Кінопоказ "Бездуховна каламуть" змушував прийти на 5 нових короткометражок, як мінімум, через оригінальну назву. Війна і небажання більше розповідати про війну у фільмі "9 днів - з мого вікна в Алеппо"; історія жорстоких випадків і непомітності смерті в "Аваріях, промахах та невдачах"; "Хащі сатани - два" про ферму та людей з обмеженими можливостями, які починають працювати там; "Щасливі фінали" про одного паркувальника, сеанси еротичного масажу та неочікувану втечу; "Подвір'я" про портал у невідомість посеред вулиці, порно під кукурудзяні палички та сукню старої жінки з черепом. 

ХАЩІ САТАНИ – ДВА 30’ Віллі Ганс Німеччина 2015

7 серпня, День 3

Показали свої фільми та розповіли про них (і не лише про них) також цьогорічні члени журі - Ґжеґож Дембовскі та Віллі Ганс

Ґжеґож Дембовскі навчався у кіношколі в Лодзі і короткометражки, які він привіз на Wiz-Art, було знято під час цього періоду. Перша документальна картина "38,5" розповідає про маленького боксера (до речі, після прем'єри головний герой став зіркою у своєму невеликому місті і почав спортивну кар'єру). Другий наполовину документальний (у головної героїні є прототип, але її роль виконує професійна акторка) фільм "З життя опудала" дозволяє нам поринути в історію жінки, яка не може знайти свого місця у світі, та проводить куди більше часу з опудалами, вигадуючи їм мрії. Третя стрічка "Перехід на зимовий час" розповідає про літню пару, яка вирішує розлучитися, але для цього потрібно знову взяти шлюб. Втім, любов є любов. 

ПЕРЕХІД НА ЗИМОВИЙ ЧАС 28’ Ґжеґож Дембовскі Польща 2015

"Навіть, якщо ти був асистентом режисера фільму "Іда", тобі не поспішають телефонувати з Голлівуду." - зізнається Ґжеґож про важкість пошуку коштів на свій перший повнометражний фільм. Зараз він пише сценарій і якщо ця ідея не втілиться у кіно, то Дембовскі напише книгу. 

Саме ретроспектива стрічок цього поляка стала моєю улюбленою на фестивалі. Ґжеґож Дембовскі говорить, що знімає фільми для себе, адже "Ти не можеш зняти щось, що сподобається всім. Якщо є ідея, то є і 100-відсоткова ймовірність, що вона комусь не сподобається". І життя занадто коротке, щоб робити те, чого не любиш. 

Віллі Ганс показав два фільми з своєї трилогії "Хащі сатани". Вже почалися зйомки третьої частини. Ці короткометражки об'єднує не тільки спільний герой, а й певна незавершеність, фрагментарність та фокус на важкості існування людини в соціумі. 

Під час показу "Experimental is Mental" постійно виникало питання: Що я щойно побачила? Найбільш незвичайні та креативні короткометражки цьогорічного Wiz-Art-у наче і спеціально створювалися, аби дивувати. Найбільше сподобалася "Постмодерна пластинка "Піонера" про те, як варто (не варто) репрезентувати людину сьогодення в космосі, та математично-мистецький "BEWEISTHEORIE I "

BEWEISTHEORIE I 6′ Артьом Тарханов Росія 2016

Кінопоказ "Плачте, але знімайте" про сміливе українське кіно також порадував. Абсурдний діалог в нічному барі з янголом в "Останньому відвідувачі"; Кролик, Капелюшник і Аліса в "Незайманих", двоє людей, які не можуть почати жити знову, у "Зустрічі"; "70 вулиць" про радянський світ, який не забуто (цього постійного мерехтіння на екрані мені вистачило на Одеському кінофестивалі, де також показували "70 вулиць", тому дякую, але я посиджу з заплющеними очима); документально-анімаційний "Міст"; свідомо-підсвідоме "Безсоння"; нове трактування Буніна і нове "Легке дихання". А найкращий український фільм, безумовно, - "ҐОЛДЕН ЛАВ" Павла Острікова, який розповідає про зустріч двох самотніх людей на вечорі сліпих побачень для тих, кому за 30, в старенькому будинку культури. 



Хоч мені видавалося, що за жоден фільм я особливо не вболівала, але після оголошення результатів виявилося, що таки вболівала, бо нагороди я роздавала би дещо по-іншому. Втім, це вибір журі і глядачів, тому: 

Гран-прі - ЕСТАКАДА 19’ Патріс Лаліберте Канада 2015

Найкращий сценарій та приз глядацьких симпатій в міжнародному конкурсі - ВАННА 13’  Тім Ельріх Австрія, Німеччина 2015

Найкраща операторська робота - ЗМІНА В ПОГОДІ 17’ Муіріш Кроулі Ірландія 2015

Найкраща режисура - ПОВЕРНЕННЯ ЕРКІНА 28’ Марія Гуськова Росія 2015

Найкращий український фільм - СИН 16’ Філіп Сотниченко Україна 2015

Спеціальна відзнака - КРОВ 13’ Валерія Сочивець Україна 2016

Приз глядацьких симпатій в національному конкурсі - ЧОРНОГОРА 18’ Тарас Дронь Україна 2016


А так би виглядали мої альтернативні переможці (на жаль, показ національного конкурсу я пропустила, тому роздаватиму статуетки лише в міжнародному): 

Гран-прі - ДЯКУЮ ЗА ТАНЕЦЬ 18’ Генрік Мартін К. Дахльзбаккен Норвегія 2016

Найкращий сценарій - ПАТРІОТ 15’ Ева Рілі Великобританія 2015

Приз глядацьких симпатій в міжнародному конкурсі - ВАННА 13’  Тім Ельріх Австрія, Німеччина 2015

Найкраща операторська робота - ЗМІНА В ПОГОДІ 17’ Муіріш Кроулі Ірландія 2015

Найкраща режисура - ДЯКУЮ ЗА ТАНЕЦЬ 18’ Генрік Мартін К. Дахльзбаккен Норвегія 2016

Share:

0 коментарі