Про перший кінопоказ в історії: 10 фільмів з яких все почалося

Я одягаю свій найкращий капелюшок та йду в центр найбільш елегантного району Парижу - там, в непомітному підвалі "Гран-кафе" на бульварі Капуцинок станеться щось таке, чого чекає (сам ще того не знаючи) весь світ. 

Сьогодні 28 грудня 1895 року і зараз почнеться перший в історії комерційний кінопоказ, який організували брати Люм'єр. Він складатиметься з 10 коротких чорно-білих фільмів. 


На маленькому екрані спершу видно статичне зображення. За мить вона оживає! "Вихід робітників з фабрики " змушує вдивлятися в екран уважніше. Здається, що от-от я побачу там себе. До речі, брати Люм'єр потім використовуватимуть цей трюк - вони залишатимуть камеру (часто без плівки) посеред жвавих вулиць, а потім запрошуватимуть глядачів на вечірні сеанси з обіцянкою показати їх на екрані. "Вихід робітників з фабрики" ("La Sortie de l'usine Lumière à Lyon") було знято Луї Жаном Люм'єром (саме він займався творчою складовою роботи та винаходами, його ж брат Огюст був хорошим організатором та менеджером) 19 березня 1895 року у Ліоні, де знаходилася фабрика, яка належала батьку братів Люм'єр Антуану Люм'єру. Існує три версії фільму і всі вони офіційні. Зараз на місці фабрики знаходиться Інститут Люм'єр. Традиційно цю стрічку називають першою в історії. 

"Вольтижировка" показує незграбні спроби офіцера осідлати коня. 

У "Виловлюванні червоних рибок" знялася дочка Огюста Люм'єра, яка намагається спіймати рибок в акваріумі. 

Делегати конгресу спускаються з трапу пароплава у наступному документальному фільмі з першого в історії кінопоказу - "Прибуття делегатів на фотоконгрес у Ліоні"

"Ковалі" - документальний фільм з знакового показу, який показує роботу двох ковалів. 

"Политий поливальник" - один з найвідоміших фільмів легендарних братів Люм'єр. Це постановочна комедія (що, до речі, спростовує стереотип про те, що брати Люм'єр знімали тільки документальне кіно). Садівника, з яким пожартував маленький хуліган, грає справжній садівник Люм'єрів Франсуа Клер. "Политого поливальника" вважають першим ігровим (не документальним) фільмом в історії кіно. 

Наступний по порядку документальний фільм - "Сніданок немовляти", якого годують Огюст Люм'єр з дружиною. Далі - "Стрибок через брезент" (про тренування пожежників), "Площа Кордельє в Ліоні" (про звичну метушню на площі) та "Морське купання" (стрибки у воду з пірса).

До речі, найбільш популярного фільму братів Люм'єр - "Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота" - на першому сеансі не було. Він буде змушувати глядачів втікати від екрану дещо пізніше.

Чому ж ми виходили з приміщення "Гран-кафе" такими враженими? Чому ж короткі відео про дітей, вулиці міста та звичні заняття так перевернули світ? Напевно, тому, що на екрані ми побачили самих себе, справжнє життя... щось, що невдовзі стане чимось більшим за життя.

Share:

2 коментарі

  1. сум за твоїми тижневими натхненнями змусив мене оновлювати блог кілька разів на тиждень в очікуванні чогось доброго і нового)

    ВідповістиВидалити