#InspireMe: Олена Павлова про кота Інжира та його плани на світове панування

Якось Олена Павлова завела собі уявного котика, якого полюбили тисячі українців (і я у тому числі). Інжир, і справді, не може не подобатися. Отож, пропоную дізнатися про нього і про саму Олену трохи більше.



Привіт, Олено. Розкажи про себе. Яку професію ти обрала? Коли почала малювати? Чим захоплюєшся?

Малювала завжди, і сподіваюся, завжди малюватиму. За фахом я журналіст. Останні роки працювала редактором відділу культури у журналі "Країна". Зараз вирішила зробити тайм-аут, і перейшла на фріланс у журналістиці, щоб більше часу віддати малюванню. Менше з тим, не можу не писати. Тому й кіт Інжир завів собі книжковий блог на "Читомо".

Люблю  подорожувати. Відвідала 14 країн. Мрію про нові лоукости над мирним українським небом. Більшість того, що я люблю – любить і кіт Інжир. Наприклад, книжечки та кулінарні перфоманси.


Як з’явився кіт Інжир? Коли ти намалювала його вперше? Чи він відрізнявся від того Інжира, якого українська мережа знає тепер?

З'явився у серпні 2009-го, коли ми переїхали на іншу квартиру і я хотіла завести кота. Але оскільки ми багато працюємо і багато подорожуємо, то це було б дуже негуманно, постійно залишати хатню тваринку на себе саму. Ідеальним варіантом став уявний кіт. Сам себе і погодує, і розважить. В неті може повисіти, з книжок пил хвостом змахнути.

І сам тоді родичі передали нам скуштувати інжир з дачі у Криму. Їла я його вперше в житті у не сушеному вигляді, і була настільки вражена, що кота так і назвали.

Перші малюнки кота за формою повторювали форму інжира. Але потім фігура переросла у форму подушечки. Хвіст "як у Покемона" був таким ще до останньої хвилі популярності покемонів. Очі теж не змінилися. Рот трішечки інший, зникла складочка під носом, він наче відокремився.

Найприємніше було малювати кота чеським олівцем м'якістю 8B. Мені спочатку здалося, що іншим нічим не зможу. Олівець аж плавився. Але потім перейшла на кулькову ручку, теж чорну, теж дуже густу. Врешті, замінила її гелевою, а потім лайнерами. А зараз вчуся робити одразу в цифрі. Хоча був період мультимедіальності, і подруга навіть спекла печиво у формі Інжира, а я подарувала їй в'язану шапочку-"інжирку" у формі всім відомого кота.

Які в Інжира плани на майбутнє? Як плануєш розвивати цей проект? Можливо, хочеш випустити книгу з коміксами, чи поселити Інжира у мультиплікаційному світі?

Книжка необхідна, але мене лякає стан книжкової індустрії в Україні. Інтернет дає більше свободи. Окрім того, відвідуваність у соцмережах значно більша, ніж у книгарнях). Та й майбутнє у нас цифрове. Тому хочу, щоб Інжир став і мультиком, і стікером у смайликах, і, можливо, комп'ютерною грою. Все ще попереду і все потребує праці. А сам Інжир вважає, що його мета – світове панування. Побачимо, що тут можна зробити;)



Як вважаєш, у чому секрет популярності кота Інжира?

Поки що це все ще популярність у вузьких колах. Всього 3.4 тисячі підписників на Фейсбуці – це далеко не слава) А чому він подобається? Бо створений з любов'ю. Бо це щиро, бо це про мене. Бо він витворювався як персональний антидепресант – а допомагає й іншим. А ще тому що він котик, товстий, біленький і пухнастий. Котиків люблять. Врешті, інтернет створили, щоб постити котиків.

Кіт Інжир обожнює книжечки. У вас співпадають смаки у літературі? Які письменники найближчі тобі?

У нас часто різні смаки у літературі. Він більше любить прозу, а я поезію. На Жадані наші уподобання перетинаються, звісно.

Про найближчих поетів – надто особисте))) А прозаїки мисляться окремо від текстів. Останні романи, що проковтнулися без зупинок – "Дім з вітражем" Жанни Слоньовської та "Белая Муха, Забойца Мужчын" Альгерда Бахаревича, білоруською. Колись дуже подобалися Милорад Павич і Мануела Ґретковська. З класиків Гоголь, Нечуй-Левицький, Чехов у короткій прозі. Забужко і Андрухович подобаються. Винничук теж. Ульяненкові "Яйця динозавра" сильно написані. Та багато хто подобається, не можу когось вважати більш знаковим за інших. На всіх свій час у моєму житті. У Інжира взагалі 9 життів, і то йому мало на книжечки. А скільки я ще не читала. Насправді годинами можу говорити про це. Перемога року – дочилала "Улісс" Джойса. І тут з Інжиром у нас спільна перемога, бо він єдиний в Україні кіт, який прочитав Джойса.



Розкажи про музику, яку ти слухаєш.

Найкраща пісня для мене має символічне визначення "істерика, покладена на музику". Люблю рок) І ще, мені постійно потрібна нова музика, і це забирає зусиль - її шукати. Але якщо знайду – то слухатиму по колу одну пісню безліч разів день чи два.

Останнім часом не можу слухати англомовної музики, дратує мене. Це для мене як російська попса. Всі чогось вирішили, що англійська мова найкраща для співу. Для більшості виконавців ця мова не є рідною, і тому вони не інтонують сенс у піснях. Тобто, всього лиш модне звучання слів. Переважно без сенсу. Тому цікавлюся, наприклад, італомовною музикою, а останній тиждень у мене грало інтернет-радіо RMF Polski Rok. Там знайшла прекрасний рок-гурт Hey з сильним жіночим вокалом і змістовними текстами – все, як я люблю.

Я дуже зважаю на лірику у піснях, і тому найбільше люблю проекти типу "Мертвого півня" – арт-рок на якісні тексти. З українськими рок-гуртами одна халепа – вони не цікавляться поезією. Вони вперто римують очі і ночі, кров і любов і думають, що їх хтось після цього слухатиме. Завели з друзями блог, присвячений українській музиці Радіо Кава, де викладаємо хороші пісні укр мовою в усіх жанрах – з ідеєю "хороша пісня як перерва на каву".  https://www.facebook.com/kavaradio/. Інжир підсів на гурт "Очеретяний кіт". А моє найбільше відкриття минулого року – гурт "Настя Зникає". Там ідеально все – сенси, музика, голос.

Ще терпіти не можу чую на вулицях Цоя, бо вже ХХІ сторіччя, скільки можна. А в них час зупинився. Думаю, коли людина перестає шукати і слухати нову музику, а зациклюється на старій – це старість.

Що гарантовано піднімає тобі настрій?

Кава з молоком. Хороші вірші. Акварельні фарби. Запах кориці та пирога із яблуками.



Якби була можливість поспілкуватися з будь-якою історичною особистістю, то з ким би ти сходила на каву?

Казимир Малевич) Єдиний чоловік, через якого я коли-небудь сварилася із подругами (не так щось сказали про "Чорний квадрат"). Але якщо серйозно – то завдяки роботі журналістом не раз ходила на каву із історичними особистостями, тільки сучасними.

В якому фільмі тобі було би комфортно жити? А коту Інжиру?

Чогось дивлюся не дуже комфортні фільми – переважно, фестивальне кіно. Тому затишно – це більше про серіали. Мені б було добре у серіалі "Дівчата Ґілмор". Там багато кави і книжечок. І місто затишне, з постійними креативними фестивалями. А коту наприклад, у мультику "Рататуй") Там є все, що він любить – їжа і миші.

І останнє питання від Божевільного Капелюшника: Що спільного у ворона та письмового стола?

[Тут могла би бути цитата з "Аліси"]. Але головне – не відволікатися на ворона, коли ти за письмовим столом.

Share:

0 коментарі