Кіноосінь: #6 Фотозбільшення на вісім з половиною ударів

Початок - Кіноосінь #1#2#3#4, #5

На початку 1960-тих європейський кінематограф все ще брав приклад з японського (запозичаючи інтерес до деталей та суб'єктивізацію подій). Однією з головних фігур на тогочасній шаховій дошці кіно був Мікеланджело Антоніоні та його "трилогія відчуження" ("Пригода" 1960, "Ніч" 1961, "Затемнення" 1962). До речі, у всіх трьох фільмах зіграла муза Антоніоні - Моніка Вітті. Італійський режисер представляв течію неореалізму. У фокусі його стрічок - почуття. 

У 1966 році Антоніоні знімає один з своїх головних фільмів - "Фотозбільшення"

"Фотозбільшення" (1966)

Італійський кінематограф 1960-тих неможливо уявити без Лукіно Вісконті та П'єра Паоло Пазоліні. Якщо перший відмовлявся від філософії у своїх фільмах та знімав історії селян з Італії ("Рокко та його брати", 1960), занепаду аристократичного роду ("Леопард", 1963), буржуазії в Німеччині 30-тих ("Загибель богів", 1969), то другий звертав увагу на ідеологію і навіть хотів поєднати католицизм та марксизм. Серед знакових картин Пазоліні - "Аккатоне" 1961 (розповідь про сутенера з Риму), "Євангеліє від Матвія" 1964 (задум режисера полягав у точній екранізації Євангеліє), "Птахи Великі і Малі" 1966 (ворон-філософ та мандрівка на вісім століть назад, аби навернути всіх птахів Землі в християнство). 

Бернардо Бертолуччі після роботи з Пазоліні знімає у 24 роки свій перший професійний фільм - "Перед революцією" (1962). У 1968 році виходить його версія "Двійника" Достоєвського - стрічка "Партнер". 

Втім, немає сумніву, що головним італійцем цього періоду залишається Федеріко Фелліні ("Солодке життя" 1960, "Вісім з половиною" 1963, "Джульєтта і духи" 1965, "Три кроки у маренні" 1968). 

"Вісім з половиною" (1963)

Бергман знімає культові "Мовчання" (1962) та "Персону" (1966). 

У Франції починається "Нова хвиля" кіно. Першим її знаковим фільмом вважають "Чотириста ударів" (1959) Франсуа Трюффо - у багато-чому автобіографічну історію важкого дитинства. У 1960 році Жан-Люк Годар знімає "На останньому подиху", у 1965 - "Божевільного П'єро", а у 1977 - "Вікенд", де герої самі говорять, що знаходяться у фільмі. 

Більшість представників "Нової хвилі" акцентують увагу на штучності кіно. Отож, це своєрідний антинеореалізм, а також попередник постмодернізму. 

"Чотириста ударів" (1959) 

Важливі радянські стрічки 1960-тих: "Я - Куба" (1964), "Застава Ілліча" (яку показали в кіно у 1965 році під назвою "Мені двадцять років"), "Короткі зустрічі" Кіри Муратової (1967), "Тіні забутих предків" (1964) та "Колір граната" (1968) Сергія Параджанова. 

У 1962 році першу повнометражну стрічку "Іванове дитинство" знімає Андрій Тарковський

"Іванове дитинство" (1962) 

Ще одним важливим радянським режисером був Артавазд Пелешян ("Початок" 1967, "Ми" 1969), який продовжував традиції німецького авангарду 1920-тих років. 

В Польщі фільми знімають Єжи Кавалерович ("Мати Іоанна від ангелів" 1961), Анджей Мунк ("Героїзм" 1957, "Пасажирка" 1963), Анджей Вайда ("Попіл" 1965, "Втрата раю" 1968, "Полювання на мух" 1969), Роман Поланскі ("Ніж у воді" 1962, "Дитина Розмарі" 1968). Серед чеських фільмів того часу варто виділити сатиричну комедію "Бал пожежників" (1967) Мілоша Формана. Серед угорських - фільми Мілоша Янчо "Без надії" (1965), "Червоне і біле" (1967) - з назвою у СРСР "Зірки і солдати", "Тиша і крик" (1968). 

Нове покоління британських кінематографістів отримало назву "розгнівані молоді люди". Це Джек Клейтон ("Шлях до вищого світу" 1959, "Невинні" 1961, "Пожирач гарбузів" 1964), Карел Рейс ("В суботу ввечері, в неділю вранці" 1960), Тоні Річардсон ("Озирнись у гніві" 1958, "Самотність бігуна на довгу дистанцію" 1962, "Том Джонс" 1963) та інші. 

 "Самотність бігуна на довгу дистанцію" (1962)

З'являється одразу кілька фільмів за участю The Beatles ("Вечір важкого дня" (1964) та "Help!" (1965) Річарда Лестера та "Жовтий підводний човен" (1968) Джорджа Даннінга.

Свої шедеври ("Психо" 1960, "Птахи" 1963) знімає Альфред Хічкок

"Птахи" (1963)

Share:

0 коментарі