Туна Кіремітчі і Асли Е. Перкер, або про що пишуть сучасні турецькі письменники

Турецька література для мене починалася і закінчувалася творами Орхана Памука. Напевно, це не найгірший варіант, втім, коли випала нагода познайомитися з книгами сучасних письменників з цієї країни ближче, я з радістю погодилася. 

Видавництво "Алемак" не так давно презентувало дві цікаві книги: "Молитви лишаються незмінними" Туна Кіремітчі та "Суфле" Асли Е. Перкер. Обидва романи переклала Ольга Чичинська. 



Про спогади, Стамбул і життя

Туна Кіремітчі - не лише письменник та журналіст, а й рок-музикант. У передмові до українського видання він зізнається, що перед перекладом книги уважно її перечитував, щоб подивитися на головних героїнь свого роману - Розеллу та Пелін - очима українських читачів. Письменник міркував, чи стануть ці жінки близькими нам. Втім, сама назва книги підказує, що стануть. Адже, нехай нас розділяють кілометри, світогляди та культура - "Молитви лишаються незмінними"


"Якщо ми прислухаємося до молитов кожного з нас, то зрозуміємо, що всі ми є братами та сестрами. Усі ми складаємо єдине ціле - з усіма мінливостями, розбіжностями, попри всі трагедії та негаразди..." (Туна Кіремітчі в передмові до українського видання роману)

"Молитви лишаються незмінними" - це роман-діалог, який починається з співбесіди (яку, втім, пані Розелла пропонує називати дружньою гостиною, або вечірньою прогулянкою). Юна Пелін прийшла до літньої пані після газетного оголошення (його єдиною вимогою було знання турецької мови). Пані Розелла 60 років не була у Стамбулі і зізнається, що увесь цей час тільки й жила мріями про це місто; розмови турецькою мовою повертають жінку у минуле.

"- Чим ми тут займаємося? 
- Розмовляємо, мадемуазель. 
- Дивно! Не думаю, що ви дали оголошення, щоб з кимось поговорити.
- Відверто кажучи, саме заради цього я й розмістила оголошення."


Зустрічі двох жінок стають регулярними. Вони бачаться щотижня і кожна розмова стає невеликим розділом у книзі. Хоч Розелла та Пелін дуже різні, невдовзі вони стають справжніми подругами. 

Розелла прожила у Стамбулі свої найкращі та водночас найгірші роки, які були наповненні страхом війни; хвилюванням за чоловіка, який не зміг приїхати сюди; турботою про маленьку доньку; нерозумінням і навіть ненавистю родини та новими забороненими почуттями. Вона боїться, що забуде про них, тому хоче розповісти свою історію. Згодом Пелін теж починає ділитися своїми переживаннями - думками про університет, стосунки та родину.

"... кожен із нас, безперечно, має свою історію."

І ця історія, не зважаючи на сумніви Пелін ("Справжнє життя... Це така реальність! Світ, про який ми не дивилися фільмів і не читали безглуздих любовних романів."), виявляється дуже захопливою.

Роман читається на одному диханні. Це не лише через невеликий розмір (в українському перекладі 182 сторінки), а й через цікаву розповідь. Тому, якщо ви шукаєте хорошу книгу на вечір, то це вона.


Про долі, трагедії і кулінарію

Асли Е. Перкер - відома турецька письменниця та журналістка.

Обкладинка та назва її книги "Суфле" натякають на легке читання. Втім, перше враження оманливе і воно зникає одразу ж після епіграфу, який підібрала до роману авторка:

"Якщо мені запропонують: обирай між горем та нічим, - я оберу горе." (Вільям Фолкнер) 


У книги аж три сюжетних лінії та три головних герої: Лілія з Нью-Йорку, страви якої частіше за все смакують імбиром, виказуючи її походження; Марк з Парижу, якого ми вперше зустрічаємо з невеликим тортом, коли він відчиняє двері своєї квартири та Ферда з Стамбулу, яка понад усе мріяла не розмовляти з донькою щоразу по телефону, а жити в одному домі та щоранку пити разом каву.

У першому ж розділі в житті кожного персонажа стається трагедія: чоловіка Лілії забирає швидка, Марк знаходить дружину мертвою на кухні, а мати Ферди ламає стегнову кістку. Героям потрібно якось переживати ці переломні моменти. І, як не дивно, рани кожного загоює кухня.

"Ферда знала: з неї сміятимуться, якщо вона зізнається, скажімо, що квіти кабачка врівноважують її... Здається, лише приготування улюблених страв членів її родини приносило Ферді відчуття спокою та щастя."


Хоч історії Лілії, Марка та Ферди існують окремо та могли би стати різними романами, "Суфле" складає напрочуд цілісне враження. Як і Розелла та Пелін з книги Туна Кіремітчі "Молитви лишаються незмінними", ці персонажі мріють про одне й те саме - любов, затишок, щастя, мир...

"Суфле" - дуже щира та життєва книга. А різноманітні страви, які згадуються у романі Асли Е. Перкер, надихають на власні кулінарні експерименти і, звісно, хочеться навчитися готувати своє ідеальне суфле. 

Share:

0 коментарі