Деміан і Сіддхартха Гессе як дві історії про пошук себе

Герман Гессе (1877-1962) - німецький письменник, філософ, лауреат Нобелівської премії з літератури 1946 року. Його ключові твори - "Гра в бісер" та "Степовий вовк". Гессе вивчав теологію (втім, дуже швидко полишив це заняття), спробував себе у професії механіка та книготорговця. Відомим як письменник став у 1904 році, після публікації роману "Петер Каменцинд". Вивчав психоаналіз, захоплювався буддизмом. Був тричі одруженим та мав трьох синів. 

Цього року видавництво "Фоліо" презентувало два важливих і в дечому подібних твори Германа Гессе - "Деміан" і "Сіддхартха". В основі кожної з цих історій - пошук себе, пошук відповідей, пошук власного шляху. 


"Деміан"

"Справжнє покликання кожної людини - прийти до самої себе. Ким би вона зрештою не стала - поетом, божевільним чи пророком, - це, врешті-решт, не так уже й важливо. Істинна мета для кожного одна - прийти до самого себе."

Ідея нерозривності добра і зла, дуалізм кожної людини захоплювала письменника, що стає зрозумілим після прочитання "Деміана". Головний герой цього роману - Еміль Сінклер (до речі, книгу спершу було видано саме під цим псевдонімом). Еміль - хлопчик, який намагається впоратися з своїм дорослішанням. Для нього світ поділено на дві частини: одну добру і затишну, яка обмежується батьківським домом, та іншу - ворожу та чужу, яку являє собою все за межами будинку. ("І найдивніше було те, що обидва ці світи стикалися один з одним, і як близько перебували один від одного!") Спершу Еміль намагається уникати ворожого світу, але невдовзі усвідомлює, що це неможливо. Головний герой зустрічає чимало вчителів, що наближають його до розуміння власної природи. Окрім головного вчителя - власне Макса Деміана, це і таємнича незнайомка, що отримала від Сінклера ім'я Беатріче, і староста пенсіону, і органіст Пісторіус, і пані Єва... 

Попри сильну образність та міфологічність роман видається реалістичним. Можливо, тому, що історія Еміля не є надто унікальною і його відчуття "я не такий, як всі" у тій чи іншій мірі переживає кожен підліток. Зіткнення з хуліганом, закоханість, початок навчання в університеті - якщо викреслити всі згадки про "печать Каїна" та бога добра і зла Абраксаса, то "Деміан" видається зовсім не містичним і таємничим романом, а звичайною сторінкою з біографії Еміля Сінклера, на місці якого міг би опинитися кожен. 

Для мене безумовним плюсом був виклад від першої особи. Це дозволяє поглянути на всі ситуації очима самого Еміля та робити висновки з побаченого та почутого разом з ним. 

У "Деміані" можна шукати як і висвітлення психоаналізу Юнга, так і ідеї екзистенціалізму. Отож, твір, має широкий спектр тлумачень, що і продовжує захоплювати численних літературознавців, критиків та книголюбів. 

"Сіддхартха"

"Це йому треба знайти - оте першоджерело у своєму "я", це ним треба заволодіти! Все інше - шукання, манівці, блукання наосліп."

Зовсім інший час, зовсім інший герой, але та ж мета - знайти себе справжнього. Сіддхартха - брахманський син, який наважується покинути дім заради пошуків істини. З ним вирушає і вірний друг Говінда. 

У Сіддхартхи теж були свої вчителі: спершу самани - прочани-аскети, потім - Будда (от тільки з ним, на відміну від Говінди, Сіддхартха не залишився, адже зрозумів, що для того, щоб досягнути просвітлення, потрібно не просто осягнути вчення Будди, а пройти його шлях від початку і до кінця), далі - Камала, яка вчила його кохати; купець Камасвамі... і нарешті перевізник Васудева, який уважно слухав річку і так зрозумів світ. 

У невеликому за розміром романі Гессе помістилося практично все життя Сіддхартхи. І ця книга - скарб не тільки для всіх, хто цікавиться філософією буддизму, а й для кожного, хто хоча би раз запитував себе - Хто я? У чому сенс життя?... Якщо дати відповіді на ці "вічні питання" й не вдасться, то принаймні "Сіддхартха" дає хороший поштовх до роздумів. 

  • Кілька важливих цитат з "Сіддхартхи" собі на пам'ять: 


"... той, хто шукає істинно, хто істинно хоче знати, жодного вчення не прийме. Але той, хто знайшов, той схвалить будь-яке вчення, будь-який шлях..."

"Вода дужча за камінь, любов дужча за силу."

"Коли хтось шукає, - провадив Сідхартха, - то часто буває, що очі його бачать лише те, що він шукає, і він уже не спроможний нічого знайти, ні для чого не спроможний відкритись, бо думає тільки про те, що шукає, бо має мету, бо вона його зачарувала. Шукати - це мати мету. А знаходити - це бути вільним, відкритим, не мати мети."

"Але це - найкраща з моїх думок. Ось вона: протилежність кожної правди - теж правда!"

"...у грішнику - вже тепер, сьогодні - чаїться майбутній Будда, майбутнє його вже тут, і ти маєш у ньому, грішникові, в собі, у кожній людині шанувати грядущого, можливого, прихованого Будду."


Порівнюючи "Деміана" та "Сіддхартху" я завжди обиратиму другу книгу, для мене вона невимірно глибша та ближча до мого власного світогляду. Хоча, прочитати рекомендую обидві. 

Share:

0 коментарі