Мій Форум видавців 2017: Я - це мистецтво

Про "Я - це мистецтво" на своєму читанні-перформансі говорила Алісія Гарріс, але міг би сказати кожен. Бо що ж таке наше життя, як не безкінечне творення власного шедевру, власної історії? Ця метафора не покидала мене на цьогорічному Форумі видавців, адже подій безліч і у кожного гостя фестивалю свій власний Форум. От вам пазли, кубики, конструктор, розклад презентацій, дискусій, круглих столів, зустрічей - беріть і створюйте. Складайте свій час як заманеться, формуйте карти, шляхи, помічайте емоції, відчувайте миті, а потім відійдіть на достатню дистанцію, аби побачити всю картину. Ось, наприклад, моя. 


Щодо Алісії Гарріс, то, мабуть, саме вона стала моїм головним літературним відкриттям цього року. Справа не стільки у її поезії (або радше - не тільки у її поезії), а у тому наскільки це красива, експресивна і впевнена в собі жінка. Не даремно її літературні читання у програмі Форуму назвали перформансом. Алісія декламує свої вірші так наче стоїть на сцені театру, так наче прожила кожен рядок, так наче кожна літера має колосальне значення. Бо так і є. 


Для Алісії поезія починає існувати тоді, коли її озвучують. Вона зізнається, що не бачить сенсу у поезії, яку не читають вголос. Втім, багато часу приділяє не тільки мистецтву виступу, а й самому писанню - наприклад, займається ковальством, аби її вірші біли твердішими та сильнішими. 



Поетичні читання Катерини Бабкіної були зовсім іншими по енергетиці, але такими ж харизматичними. Катя читала вірші зі своєї нової книги "Заговорено на любов" і робила це незрівнянно ніжно та красиво. 



Для поетів (і для всіх інших людей) головним, як мені здається, і має бути щирість. Щоб з того, що ти робиш було зрозуміло: Ти - це твої вірші, Ти - це мистецтво. 

Якщо більшість поезій я оцінюю за образністю, майстерністю викладу, формою... то лише його читаю подумки його ж голосом. Який уже Форум поспіль всі події з Сергієм Жаданом стають першими у моєму списку. І тому Форум буде очікувано прекрасним. Цьогоріч окрім презентації "Інтернату" у Оперному театрі (яка була якимось особливим досвідом - темрява і тиша великого залу, сотні-тисячі уважних слухачів і один голос, який хочеться слухати безкінечно), була ще творча зустріч "Два романи" на якій Сергієві Жадану компанію склав Володимир Рафєєнко та Юрій Володарський. Останній модерував розмову двох письменників. 

І Жадан, і Рафєєнко нещодавно випустили книги про війну - різні, але однаково варті уваги. "Інтернат" - більш реалістичний, чимось подібний до сценарію, адже Сергієві йшлося про те, аби зробити автора невидимим, аби просто слідувати за героєм і "бути оком, але не бути голосом"; роман про людей другого плану, про людей, яким байдуже на якому боці, аби тільки жити, як раніше. "Довгі часи" (в оригіналі російською - "Долгота дней") - міфологічна "казка для дорослих", бо, як зізнається сам автор, по-іншому він би не зміг написати про цю війну. У "Довгих часах" губиться реальність, але від того не стає менш страшною та ворожою. 




Якби я не любила і не підтримувала всі наші видавництва та наших авторів, але безглуздо запевняти, що з книжковим ринком у нас все відмінно. Що ж - усвідомити проблему - це наполовину її вирішити. Тому дискусії щодо покращення літпроцесу були, як на мене, цікавими і корисними. Я була на двох таких заходах - на першому йшлося про проблеми з перекладами і всю цю "непозбувну бентегу"; на другому - про хороший і поганий книжковий дизайн. І якщо про переклад говорили не перекладачі, а редактори і коректори, то своїх колег-дизайнерів критикували, а деколи і хвалили, саме дизайнери. 

Висновок один і той же - це питання відповідальності за свою роботу, постійного навчання та самовдосконалення. 



Хотілося би окремо відмітити одеського ілюстратора Євгена Величева, який запам'ятався мені найбільше на дискусії дизайнерів. Євген нещодавно створив чудове оформлення для нової книги Марка Лівіна "Рікі та дороги" і найбільше говорив про глибокий контекст, який і повинен бути основою всього візуального. 


"Мені цікаво, як за допомогою однієї картинки можна змінити уявлення людини про світ." - сказав Величев. Мені теж цікаво. І, наприклад, Сержу Мікелі, думаю теж. Серж - майстер мальованих історій на Форум він привіз свою серію про Жуля Верна, а також альбом про Корсику. 


На Форум видавців знову приїхав Генрі Марш. У 2017 році українською мовою вийшла друга його книга "Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга". У рамках прес-сніданку "Британія і Україна" компанію Генрі Маршу склали професор права Філіп Сендс ("Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова"), письменник, що працював в The Observer, Роберт МакКрам та видавчиня Беа Геммінґ


Британці говорили про Україну загалом і Львів зокрема та сходилися у думці, що наша країна стала більш розвиненою та цивілізованою і є частиною Нової Європи. 

Також на Форумі було оголошено про початок книги року BBC 2017. Хоч ще немає жодних списків, але тримаю кулачки за Рафєєнка. Бо, по-перше, у Жадана вже три перемоги, а, по-друге, це буде знаково і важливо, якщо переможе українець, що написав свою книгу російською. Аби довести, що головне - не не якій мові говорити, а про що. 




"Таке враження, що ми звідси не виходимо." - це говорив Жадан про "Купіцу", бо саме там який вже рік поспіль відбуваються заходи від журналу "Шо", але фраза не менш підходить і для всього Форуму видавців - локації не змінюються, у Палаці мистецтв так само тісно та душно, змінюються гості, але більшість форматів і часто розмов про одне і те ж. Це стає особливо помітним, коли перечитувати записи з минулорічних Форумів і переглядати фото звідти. Як висновок - потрібно рости і змінюватися. Як висновок - ця постійність стала такою звичною і затишною, хюґною, що на Форум все одно хочеться йти і святкувати літературу. І, взагалі ж, кожен, з чого я і починала, створить свій Форум. 

Фокусна тема 24-ого Форуму видавців у Львові - Точка творення. Як влучно. 


Share:

2 коментарі

  1. А я не читала жодної книжки Жадана. Але це ж добре? В мене все попереду!
    Порадь з чого почати, щоб мені точно сподобалося ;)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ой, я тобі навіть трохи заздрю) Я би починала з поезій - з останніх віршованих збірок у нього вийшли "Тамплієри" та "Життя Марії". Але взагалі - будь-що буде хорошим вибором)

      Видалити