Уві сні

Місто засинало. Засувалися штори. Вимикалося світло. Заплющувалися очі. Починали снитися сни. Діти у снах літали. Дорослі – падали. Зорі жили своїм космічним життям, у своєму ритмі, у своїй гармонії. Планета оберталася, ледь чутно зітхаючи. Іще один оберт навколо Сонця – іще один крок до кінця. Місяць втомився чекати гостей і теж просто рахував оберти. Іще один оберт – іще одна зарубка на мерехтливому тілі часу. Вночі час бувало сповільнювався, сподіваючись, що цього ніхто не помітить. Йому теж траплялося важко бути. Він переводив подих, затримував дихання, зупинявся. У годинників тоді ставалися інсульти. Але вони виживали і все повторювалося знову. Тік-так, ще не пора прокидатися. Пауза на не життя. Дозволена порція магії – заплющуй очі і роби, що хочеш. Мандруй світами; живи на Марсі; повертайся у минуле – навіть на кілька тисяч років назад, або у те минуле, де тобі один рік – мама й тато тримають тебе за руки – мама за праву, а тато – за ліву, відпускають і ти починаєш йти сам, хоч постійно падаєш, постійно – все життя (перелити на себе гарячу каву – одне падіння, пережити смерть улюбленого кота – наступне падіння, розчаруватися у всьому – останнє). Ставай ким-хочеш – королевою, піратом, птахою, фіалкою у безкрайньому полі пшениці, рок-зіркою, літерою у книзі, яку забули віддати у бібліотеку, героєм кіно, навіть собою. Будь просто кольором – яскраво жовтим, наприклад. Або звуком, або тишею. Заплющуючи очі. Змінюючи правила гри. Взагалі – змінюючи гру. Планета не засинає, тому їй так важко. Постійно у русі, постійно по колу. А місто засинало. Засувалися штори. Вимикалося світло. Заплющувалися очі. І на ранок все ставало спокійніше, легше та добріше. Починалося з початку. З нуля.

Share:

0 коментарі