Цирк іде Патріка Модіано: Я так боявся, що вона зникне

Патрік Модіано - французький письменник, "віртуоз спогадів", автор більше тридцяти романів, лауреат Нобелівської премії з літератури 2014 року ("За мистецтво пам'яті, з яким він розкриває найбільш невловне в людській долі й показує життя в окупації."). 

Українською перекладено 7 творів Модіано: "Неділі в серпні" (1986, Журнал "Всесвіт"), "Вулиця темних крамниць" (1978, Видавництво "Пульсари"), "Зниклий квартал" (1985, Видавництво "Пульсари"), "У кафе втраченої молодості" (2007, Видавництво "Фоліо"), "Нічна трава" (2012, Видавництво "Фоліо"), "Щоб не загубитися у місті" (2014, Видавництво Жупанського), та "Цирк іде" (2018, Видавництво "Фоліо"). Я мала змогу прочитати останній переклад (дякую видавництву "Фоліо" за надіслану книгу) і радо поділюся своїми враженнями про цей роман. 


Книга "Цирк іде" зовсім не про цирк. Тут немає жодних клоунів, жонглерів апельсинами, сміливих канатохідців, тренованих ведмедів (яких завжди шкода), немає галасливих дітей з кульками. Немає яскравого шатра, всієї цієї суміші з веселощів та печалей. Втім, є атмосфера. Атмосфера магії та казки, яка з'являється у маленькому містечку абсолютно неочікувано. З'являється разом з кольоровими афішами та рядом фургончиків. А потім одного дня зникає так само різко і боляче, залишаючи тільки спогади та конфетті. Бо цирк поїхав, а все залишилося, як було. 

Цей цирк, казка - чарівна дівчина, яку головний герой (у абзаці вище, коли я писала про маленьке місто, якому не вистачає магії, то мала на увазі, звісно, його. Події самого роману відбуваються у Парижі) вперше бачить на допиті. Хто вона? Звідки? Яке її справжнє ім'я? - хлопцю байдуже. Головне - вона є. Головне - вона погоджується переночувати у його квартирі, гуляє з ним Парижем, говорить з ним, є з ним усі ці божевільні дні. 

"Я взяв її обличчя в долоні й поцілував. Байдуже, як її звати... Хай навіть вона здійснила злочин - мені було байдуже, поки вона тут, жива, тепла, біля моїх грудей, у своїй чорній спідниці й светрі." 

І хоч у цієї по-справжньому детективної історії щоразу з'являються нові деталі (надто важкі валізи, які дівчина просить заховати; дивні знайомі; підозрілі доручення; "скелети" з минулого, а врешті - і прямі застереження, переслідування, чи повідомлення від поліції) турбує тут не стільки життя героїв "до", як те - чи зможуть вони бути разом, чи зможуть втекти, чи зможуть бути щасливими. 





Для втечі обирається не надто реальний (але чому би й ні) варіант - Рим. Знайомий антиквар пропонує хлопцю роботу там у книжковому магазині. Він питає її: "Поїдеш зі мною?". Вона каже: "Так". 

"- А давай гайнемо до Рима просто зараз? - запропонував я. - Бо потім, здається мені, буде пізно..." 

Відчуття нереальності всього навколо переслідує головного героя, а отже і читача. Йому постійно хочеться доторкнутися до прекрасної незнайомки, переконатися, що вона справжня. Він боїться, що кожної миті вона може зникнути. 

"Вона не сиділа на місці - кидалася навсібіч, мовби рятуючись від небезпеки. І мені здавалося, що я не зможу її утримати." 

"У мене знову майнула думка: Чи не зникне вона назавжди?" 

"Не відводив погляду від її очей. Провів рукою по її обличчю. Тоді ще раз - я так боявся, що вона зникне!" 

А й справді - чи міг би цирк залишитися? Чи міг би цирк не поїхати, залишивши все, як було? От і вона - чи могла вона не зникнути? 

"Цирк іде" Патріка Модіано - хороша книга, що читається за один вечір (і через захопливу історію, і через зовсім невелику кількість сторінок - в українському перекладі - це 125 сторінок, до того ж у невеликому форматі). Мені сподобалося. Атмосферно та красиво. Тому рекомендую всім, кому цікаві незвичайні історії кохання, Париж, творчість нобелівських лауреатів та просто якісна сучасна література.

Share:

0 коментарі