Маніфест двадцятирічних

7 днів тому мені виповнилося 27. Двадцять сім років відкриттів себе та світу. Щороку у серпні мені хочеться оглядатися назад і планувати майбутнє. Пригадувати, скільки всього вже зроблене, вивчено, досягнуто. А скільки - ні. І таке заняття може як надихати, так і псувати настрій. Залежно від точки зору (як і завжди). А щоб скоректувати цю точку зору у мене знайшлася ідеальна книга, яку я щиро рекомендую всім від двадцяти то тридцяти. 

Це "Маніфест двадцятирічних" Крістін Гесслер


Крістін - психологічний консультант, лайф-коуч, живе у Лос-Анджелесі. У 2015 році вона видала книгу "Twenty Something, Twenty Everything", у якій зібрала життєві історії 20-30 річних, розмірковувала над їхніми проблемами, викликами, що стоять перед молоддю, та радила, як пізнавати себе та знаходити радість. У 2018-тому книгу було перекладено українською. 

Перш за все, авторка попереджає, що її книга працюватиме тоді, коли працюватимете ви самі. "Книжка допоможе прийняти те, що відбувається зараз із тобою і спонукатиме рухатися туди, де хочеш опинитися". Одне з ключових понять "Маніфесту..." (його вигадала сама Гесслер) - це "похмілля від очікувань" - стан, що знайомий багатьом двадцятирічним - це тоді, коли все намріяне не поспішає збуватися і врешті ми розчаровуємося та втрачаємо ентузіазм, аби рухатися до мети. А зупинятися не потрібно. Покоління двадцятирічних Крістін називає "поколінням моментальної винагороди". "Справді, покоління прагне "всього і негайно", часто забуває, що результат може виявити себе з плином часу". "Я чула тисячі історій двадцятирічних, в яких вони скаржаться на те, що життя не є таким, яким вони хотіли". І я можу додати до цих історій свою. 

Коли у свої 17 я планувала собі майбутнє, то була щиро переконана, що Нобелівська премія з літератури, Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю, помешкання у Празі, Оскар за кращий сценарій - все це неодмінно станеться зі мною у 20, 25, чи максимум - 30. І хоч зараз такі мрії здаються мені дуже милими, але поради Крістін 10 років тому мені би не завадили. Більше того - врятували би від поганих днів, коли я жаліла себе і вважала не достатньо розумною-здібною-мотивованою, бо все відбувається не так швидко, як я собі думала. 

Отож, як пише, Гесслер: "Першим кроком до мінімізації похмілля від очікувань є вміння відрізнити ціль від очікування". А далі: 

Визначити сподівання. 
Визначити цілі. 
Робити кроки, а не стрибки. 
Не порівнювати себе з іншими. Зосередитися на власному поступі. 
Нічого не очікувати від інших. Не сподіватися, що вони читатимуть твої думки. 
Визнавати та цінувати себе. 
Жити теперішнім. 


Прийняти те, де ти є зараз.
Знайти "еврику".
Оцінити реальність. 
Бути здоровим. 
Перестати себе жаліти. 
Бути проактивним. 
Бути вдячним. 
Бути альтруїстом. 

Зовсім прості (очевидні) поради, які насправді працюють. Якщо їх виконувати, звісно. 

"Маніфест двадцятирічних" - це не ще одна книга, яка заряджає ентузіазмом на кілька днів, чи тижнів, а потім призводить до все того ж "похмілля від очікувань". Вона - як старший друг, вчитель, порадник, ментор, який нагадує: у твоєму житті все залежить тільки від тебе, шукай відповіді на головні питання (Хто я?, Чого я хочу?, Як мені це отримати?); будь добрішим до себе і не зупиняйся. 

"Понад усе я хочу, щоб усі двадцятирічні усвідомили, що тільки ви, ви самі маєте можливість трансформувати власне життя." - пише Крістін Гесслер, адже справді: жити - це не шукати себе, це створювати себе.

Share:

0 коментарі